Агент 007: екс-помічник настоятеля Києво-Печерської лаври Павла таємно розбудовує капеланство у Держприкордонслужбі

Донедавна Тарасій Борак був іподияконом та найближчим помічником скандального настоятеля Києво-Печерської лаври УПЦ МП митрополита Павла. Зараз колишня «права рука» намісника монастиря працює в адміністрації Державної прикордонної служби України – у відомстві Тарасій Борак займає посаду помічника керівника відділу з питань служби військового духовенства (капеланства) у Центрі профілактики корупційних ризиків та виховання доброчесності.

Фактично представник Української Православної Церкви Московського Патріархату, що входить до складу РПЦ, розбудовує капеланство у структурі, яка безпосередньо приймає участь у проведенні АТО на Сході України, воюючи проти російських найманців. 

“Релігійна правда” вирішила розібратися у цій скандальній історії і виявила низку фактів, які можуть говорити про можливе лобіювання інтересів УПЦ Московського Патріархату у Державній прикордонній службі України. 

ВІРНІ КУР’ЄРИ МИТРОПОЛИТА ПАВЛА

Затриманий іподиякон Серафим Никитюк

Історія з призначенням Тарасія Борака у ДПС випливла цілком випадково. Все почалося з матеріалу про затримання на Сумщині митниками разом з СБУ церковнослужителя Серафима Никитюка за спробу нелегального провезення 65 тисяч доларів до Росії. Як писала «Релігійна правда», кур’єром виявився іподиякон настоятеля Києво-Печерської лаври УПЦ МП митрополита Павла. Після затримання, Никитюк твердо наполягав – гроші отримав в церковній лавці монастиря та перевозив їх до Росії з метою закупівлі церковних товарів. Для цього адміністрацією святині був орендований спецвагон.

Тоді, досліджуючи тему переправлення грошей до Москви, ми з’ясували, що “лаврські спецвагони” курсують до столиці Росії систематично. Раніше, за словами співрозмовника «Релігійної правди» з числа духовенства святині, переправленням грошей начебто займався саме Тарасій Борак – помічник митрополита Павла.

«Ця схема десятки років працює, – каже співрозмовник. – Закуповуються, швидше за все, в Софрино – на великому підприємстві РПЦ, яке займається виробництвом церковного начиння. Туди везуть гроші у спецвагоні, назад – товар. Знаю, що Тарасій Борак раніше цим займався, але зараз він перейшов чомусь у прикордонну службу».

Саме ці слова трохи змістили акценти в подальшому розслідуванні “Релігійної правди”.

ВІД ПЕРЕВІЗНИКА ДО ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ

Відразу три джерела нам підтвердили про перехід помічника митрополита Павла на роботу у Державну прикордонну службу. Тим не менше, Тарасій Борак продовжує з’являтися у лаврі, хоча і не приймає участі у службах. Сторінки у соцмережах церковнослужитель видалив, проте ми знайшли декілька спільних фотографій з настоятелем Києво-Печерської лаври Павлом.

Іподиякон Тарасій Борак (ліворуч) з митрополитом Павлом

Тож, ми маємо ситуацію, коли помічник митрополита Павла, який спецвагонами возить церковне начиння з Москви, чомусь залишив лавру та перейшов працювати у Державну прикордонну службу. Можна припустити, що владика, після втечі президента Януковича з командою, фактично втративши лобі серед керівництва країни, відрядив Тарасія Борака у ДПС, аби банально мати там свою людину.

Проте ця робоча версія швидко змінилася, як тільки ми дізналися про посаду, яку зараз займає Тарасій Борак. Ми припускаємо, що справжня мета перебування екс-помічника владики Павла у Державній прикордонній службі України – зовсім інша.

Іподиякон Тарасій Борак (ліворуч) з митрополитом Павлом

Посада помічника керівника відділу з питань служби військового духовенства (капеланства) у Центрі профілактики корупційних ризиків та виховання доброчесності – може гарантувати лобіювання інтересів УПЦ МП у відомстві.

Ця гіпотеза підтвердилася, коли ми натрапили на анкету, яку складав, скоріш за все, саме профільний відділ, де працює Тарасій Борак. Лист нам передали джерела у Держприкордонслужбі.

АНКЕТНІ МАНІПУЛЯЦІЇ 

В анкеті військовослужбовці Державної прикордонної служби мають поставити відмітку, до якої релігійної конфесії себе відносять. По-перше, варто зазначити, досить дивно виглядає порядок розташування конфесій – він хаотичний і не відповідає сучасному розподілу релігійних організацій в Україні.

По-друге, у запропонованих чиновниками відповідях – УПЦ Московського Патріархату, яка йде першим пунктом, чомусь представлена без абревіатури МП. Слідом розташувалася УАПЦ – третя за величиною Православна Церква в Україні, яку в пресі підозрюють у співпраці з меценатами УПЦ МП. І вже на третьому та четвертому місцях відповідно автори розмістили УПЦ КП та УГКЦ. Це при тому, що останні дві конфесії мають найбільше представництво капеланів у ЗСУ та Нацгвардії. Наприклад, у Збройних силах Київський патріархат має 70% священиків, у Національній гвардії – більше 80%. Тож, вищенаведена послідовність релігійних організацій, не виключено, була сформована саме таким чином навмисно.

Тарасій Борак

Отож, існує велика небезпека у вигляді введення в оману військовослужбовців, які до кінця не розуміючи відмінність в абревіатурах Українських Православних Церков, поставлять відмітку навпроти УПЦ – не ототожнюючи її з Російською Православною Церквою.

Очевидно, що про такий формат анкетування знав керівник ДПС Петро Цигикал. Як зазначається в отриманому “Релігійною правдою” від працівників ДПС документі, голова Державної прикордонної служби України нещодавно видав розпорядження про проведення анкетування, яке має завершитися 15 квітня 2018 року.

Саме на основі підсумків опитування буде формуватися капеланська служба ДПС, очевидно, на базі однієї з конфесій, яка набере найбільшу кількість голосів.

ЦЕРКОВНА ДИНАСТІЯ 

Вивляється, очільник Державної прикордонної служби України Петро Цигикал, який народився на Сумщині, сам тісно повязаний з Українською Православною Церквою Московського Патріархату. Його брат Микола Цигикал очолює Свято-Троїцьку парафію УПЦ МП у Липоводолинському районі Сумської області.

Свою церковну династію має і екс-помічник опального митрополита Павла – Тарасій Борак. Його батько Володимир – благочинний Криворізького міського Південного благочиння УПЦ МП. Брат Роман – настоятель одного з храмів у Кривому Розі.

Благочинний Володимир Борак (праворуч)

Очевидно, що Українська Православна Церква Московського Патріархату, яка фактично позбавлена посад капеланів в Збройних силах та Нацгвардії, всіляко прагне отримати їх у Державній прикордонній службі, принаймні, про це свідчить ряд непрямих доказів. Присутність священиків у війську для УПЦ МП – це питання, швидше за все, політичне, ніж духовне. Але замість того, аби змінити власну внутрішню політику, Київська митрополія продовжує гнути “генеральну лінію”, намагаючись всидіти на двох стільцях – догодити Московській Патріархії і при цьому остаточно не розізлити офіційний Київ, націоналістів та, врешті-решт, власну паству.

Невизначеність з власною позицією щодо політичних подій в Україні – одна з найбільших проблем УПЦ МП, тому цілком логічно, що питання капеланства священиків Української Православної Церкви Московського Патріархату в Збройних силах викликатиме незадоволення у суспільстві й надалі. І навряд у цій ситуації допоможуть введені у державні органи агенти та лобісти.

“РЕЛІГІЙНА ПРАВДА”