Церковна афера. Болгарська Церква сховала мільйони доларів в Росії – ЗМІ

Церковна афера. Болгарська Церква сховала мільйони доларів в Росії – ЗМІ

Митрополит Гавриїл – особлива довірена особа, яка  розпоряджалася рахунками Московської Патріархії, сьогодні став фронтменом російського впливу в БПЦ.

РПЦ вивела з країни і таємно приховала в російських банках, контрольованих Моспатріархією, кілька мільйонів доларів. Це підтверджують документи, які в Синодальної палаті надали виданню Faktor.bg.

Сайт cerkvarium публікує зі скороченнями і редакторським правками переклад з болгарської мови Іллі Бея, передає РІСУ.

У статті йдеться про те, що фінансова афера за участю Церкви охоплює період 1997-2000 роки. У цей час і болгарські суди, і болгарський уряд офіційно визнавали Синод Патріарха Пимена, але основна частина церковного майна перебувала у володінні та розпорядженні Синоду Патріарха Максима. У паніці, що майно і гроші на рахунках будуть передані так званим розкольникам, духовенство з кола Патріарха Максима прийняло рішення вивести і заховати великі суми в іноземних банках.

Обговорювалися варіанти перекинути гроші в грецькі, кіпрські або російські банки, але перемогла думка, що Росія більш безпечна для болгарських владик. Головною дійовою особою виявився неіснуючий вже Болгарсько-російський інвестиційний банк (БРІБ) і його керівник – показово розстріляний в Софії банкір Еміл Кюлев. З боку Синоду відповідальною особою став протосинкел Софійській Святої Митрополії архимандрит Гавриїл, нинішній митрополит Ловчанський і один з найбільш серйозних кандидатів на білий патріарший клобук. Гавриїл виключно добре підходив на цю роль, оскільки 12 роками раніше був офіційним представником БПЦ в радянській Москві.

Схема

Банк Кюлева використовував будівлі, власність Софійської митрополії, за досить високу орендну плату протягом 10 років. За кілька траншів Митрополії була виплачена орендна плата в розмірі майже 2 млн доларів. Крім того, БПЦ отримала пайову участь в БРІБ (в розмірі 30 тис. доларів). Але замість того, щоб ця колосальна сума залишилася на софійських церковних рахунках, вона вирушила в Росію.

В основу фінансової схеми ліг Протокол про наміри спільної діяльності між ВЗЦЗ МП і Софійською Святою митрополією (БПЦ).

З російського боку документ підписав особисто Смоленський і Калінінградський митрополит Кирило, в той час голова ВЗЦЗ, а зараз – Патріарх Московський, від БПЦ документ підписав архимандрит Гавриїл. Згідно з цим Протоколом, Софійська митрополія повинна закупити у РПЦ за 2 млн доларів церковні художньо-ювелірні вироби і начиння.

Підстава абсолютно формальна  і абсурдна, але його метою було виправдання величезного переказу валюти. Трохи пізніше був підписаний і другий протокол між тими ж сторонами, але на цей раз заступником Кирила, – Калузьким і Боровським архиєпископом Климентом. Трохи пізніше наміри Софії і Москви були скріплені контрактом між Софійською митрополією і ВЗЦЗ МП. Підписанти – знову Гавриїл і Климент. Однак в офіційному Контракті закупівля церковного начиння замінена на «ремонт і перебудову будівель, які є власністю Митрополії та перебувають на території Росії». Крім того, включені спільні просвітницькі ініціативи, але на території Болгарії. Вартість контракту – 2 млн доларів.

У той же час ВЗЦЗ в особі архиєп. Климента видає спеціальну довіреність Софійському протосинкелу – архимандриту Гавриїлу – і Софійському священику Миколі Василеву Коцеву. Довіреність стала ключем до фінансового добробуту (але не перевищує суму 17 тис. доларів за раз).

Співробітники та духовенство Синодальної палати в Софії категорично стверджують, що ніколи з Росії в Болгарію не надходило церковне начиння, яке при оанонсованій вартості в 2 млн. доларів повинно було б заповнити цілий залізничний склад, а також, що ніякі будівлі БПЦ в Росії не ремонтувалися, оскільки таких немає. Найімовірніше, що крім офіційного заснування Контракту і Протоколів була ще й неофіційна домовленість: виведеними з Болгарії мільйонами доларів архимандрит Гавриїл може розпоряджатися на свій розсуд, але з урахуванням інтересів Москви.

Афера не могла не привернути увагу правоохоронців. Операції БРІБ були помічені Болгарським національним банком, а Мінфін отримав інформацію про трансфери.

Літом 2000 року столичне управління «Державний фінансовий контроль» провело фінансову ревізію Софійської митрополії за період січень 1996 – червень 2000 року. Ревізори виявили низку невідповідностей, включаючи неправомірний переказ грошей в Росію. Ревізія показала, що у квітні 1997 року РПЦ відкрила рахунки в БРІБ, на які були переведені 1100 тис. доларів, якими за дорученням міг розпоряджатися митрополит Гавриїл.

Однак пропав слід приблизно 800 тис. доларів, які, найімовірніше, стали “подякою” або комісією для “православних” товаришів – московських офіцерів в рясах.

У бухгалтерських документах Софійської Митрополії та БПЦ, однак, немає документів, які б свідчили про те, що такі величезні суми якимось чином були повернуті Болгарській Церкві. В кінці літа 2000 року Мінфін відправив Ревізійний акт з виявленими порушеннями Софійській міській прокуратурі, але справа назавжди вирушила в архіви держобвинувачення.

Сьогодні Ловчанський митрополит Гавриїл – єдиний охоронець цих таємних фінансових операцій з росіянами. Ймовірно, термін давності у цій справі минув, але моральність – як єпископська, так і синодальна – такого терміну не мають. Особлива роль Гавриїла в афері пояснюється в значній мірі і його виключною відданістю в поданні московських інтересів і нав’язуванні їх болгарському Синоду в останні роки. Невипадково Ловчанський митрополит вказується як найвірніший Моспатріархіі болгарський клірик, ватажок проросійської групи, що включає Іоанна Варненського і Данила Відінського. Ймовірно, ця довіра була заслужена і в фінансових іграх двадцятирічної давності, закручених ним спільно з Кирилом Гундяєвим, який претендує сьогодні на позицію лідера світового Православ’я.

Саме митрополит Гавриїл виступив проти того, щоб БПЦ стала Церквою-Матір’ю для Македонської Церкви, обслуговуючи тим самим російські та сербські інтереси. Він є і ініціатором позбавленої канонічності  підстави ідеї скликати Всеправославний церковний Собор, на якому, на думку Москви, має розглядатися питання української автокефалії.