“Я б дуже хотів бути учасником богослужіння митрополита Онуфрія і Патріарха Філарета”, – о.Георгій Коваленко

“Я б дуже хотів бути учасником богослужіння митрополита Онуфрія і Патріарха Філарета”, – о.Георгій Коваленко

В Україні триває процес створення єдиної помісної Церкви. Таким чином, скоро в країні буде дві канонічних Церкви – помісна Церква і Церква Московського Патріархату.

У колонці на UAportal ректор Відкритого православного університету, колишній прес-секретар предстоятеля УПЦ Московського Патріархату, протоієрей Георгій Коваленко поділився роздумами про те, чи буде співпраця між цими Церквами, а також чи можуть співслужити митрополит Онуфрій і Патріарх Філарет, передаж Християнський портал КІРІОС.

Це розділення не вічне. Поступово відбуватиметься процес взаємного визнання. Рано чи пізно все одно це закінчиться співслужінням між православними, рано чи пізно церковні ієрархи в Україні прийдуть до того, що потрібно все-таки знаходити ті рішення, які будуть на благо всім людям, в тому числі всім релігійним громадам.

Що стосується співслужіння, то ще в серпні місяці ми, “Мережа відкритого православ’я”,розуміючи, що в Україні якийсь період часу будуть існувати паралельно структури і помісної Церкви, і структури Московського Патріархату, які об’єднати одномоментно явно не вдасться, пропонували замість “війни юрисдикцій” мирне співіснування, співпрацю і співслужіння.

Я вважаю, що цілком можна було б не розривати спілкування з Вселенським Патріархатом, як це було зроблено на Синоді в Мінську і на архієрейському соборі в Києві, коли не відбулася зустріч з президентом. Можна було не розривати спілкування, а, зберігаючи свою внутрішню структуру, бути більш відкритими до православних братів іншої юрисдикції.

І в цьому сенсі мені здається такий варіант – більш церковний, євангельський, ніж повна відмова від якогось діалогу, співслужіння, співпраці.

Але я впевнений, що все одно в доступному для огляду майбутньому від цієї войовничої риторики доведеться відходити. І першим кроком буде відновлення євхаристійного спілкування з Вселенським Патріархатом, а потім по факту – і з Помісною Українською Церквою.

А якщо буде відновлено це спілкування, то, навіть існуючи паралельно, як організації, як юридично оформлені особи, що володіють тим або іншим майном, цілком як віряни і як православні люди можуть прийти, співслужити, молитися і причащатися.

Наприклад, коли ми, священики, ходимо до когось в гості на храмове свято, ми ж не вимагаємо нам передати щось, навіть якщо нам дають очолити службу. Наприклад, якщо за кількістю років, які я в сані, я більше, ніж настоятель, що мене запрошує, він як господар приймає мене і пропонує мені очолити богослужіння. Я очолюю богослужіння, але це ж не означає, що я стаю на його місце або починаю мати якісь юридичні або економічні права в його парафії.

Я б не акцентував на цих абсолютно земних питаннях. Я б все-таки, залишаючи за можливості все як є, без конфліктів, знаходив би по-справжньому духовні шляхи для спілкування і між православними, і між представниками різних конфесій в Україні, показуючи справді християнські відносини, а не боротьбу за майно, владу і організацію.

Чи зможуть коли-небудь співслужити на одному богослужінні митрополит Онуфрій і Патріарх Філарет? Я б дуже хотів бути учасником цього богослужіння. Тому що я вважаю, що ті проблеми, які сьогодні їх розділяють, не настільки великі, що не можуть бути вирішені. Я б дуже хотів, щоб це співслужіння сталося.