Церква відділена від держави, але ми не можемо відділити народ від Церкви – митрополит Епіфаній

Церква відділена від держави, але ми не можемо відділити народ від Церкви – митрополит Епіфаній

Церква в Україні відділена від держави. Між ними – стосунки конструктивної співпраці, а не поглинання.

Про це сказав предстоятель Православної Церкви України митрополит Київський Епіфаній в інтерв’ю журналу “Країна”, повідомляє Християнський портал КІРІОС  з посиланням на gazeta.ua.

– Згідно з українським законодавством, Церква відділена від держави. Існують держави – можна навести приклад Грецької Православної Церкви, – там Церква і держава не розділені між собою. Але в нашому випадку Церква відділена від держави.

Але ми не можемо відділити народ від Церкви. Тому ті процеси, які відбуваються зараз в українському православ’ї, покликані до того, щоб укріпити позиції української держави. Церковна безпека є дуже важливою на даному етапі. Тому говорити про якісь втручання з боку держави – неправильно.

Держава тільки сприяє і допомагає. Якщо ми проаналізуємо історію становлення інших помісних Православних Церков, – щонайменше п’ятьох автокефалій, – держава завжди відігравала важливу роль у становлення тієї чи іншої Православної Церкви. Зараз можуть бути певні зловживання на цьому підґрунті, що ось, мовляв, держава втручається у справи Церкви. Але цього немає і не буде. Між Церквою і державою повинні бути добрі конструктивні кроки співпраці, а не поглинання. Тому я вірю в те, що і в подальшому Українська Православна Церква буде незалежною, – вона є такою, і буде спільно з державою творити наше майбутнє.

Україна торує цей шлях до автокефалії більше 25 років, додав митрополит.

– Святійший Патріарх Філарет шість разів подавав до Константинополя апеляцію про невизнання анафеми, яку 1997-го наклав на нього Архієрейський собор Російської Православної Церкви, і визнання нашої церкви канонічною. 2008 року ми впритул наблизились до визнання. Але Москва перешкодила цьому.

Також тоді не було, як є зараз, ясного рішення саме про автокефалію. Йшлося про повернення у склад Константинопольського Патріархату на правах Київської митрополії, яку незаконно анексував Московський Патріархат. Тоді Вселенська Патріархія, як наша мати-Церква, з часом мала б надати нам автокефалію. Але ми завжди стояли на позиціях, що маємо бути помісною Церквою. Ми тривалий час були незалежними, хоча і невизнаними. Важко було би пояснити народові, чому понизили свій статус.

Звичайно, це не задовольняло потреб Української Церкви. Але той переговорний процес був завершений. Лише за 10 років ми зуміли його відновити – завдяки старанням Церкви і сприянню української держави. За цей час відбулися великі зміни і у православї, і у світі. Саме це зробило можливим отримання автокефалії.