ДУМКИ, МАНІПУЛЯЦІЇ, НОВИНИ Як журналісти Україну обдурили з нібито рішенням суду залишити “УПЦ МП” її назву

“По суті” справа щодо перейменування “УПЦ МП” на Російську Церкву в Україні ще не розглядалася, але вітчизняні ЗМІ вже встигли поставити хрест, подавши новину про постанову Верховного суду як кінцеве рішення, йдеться у публікації Укрінформу.

“Верховний Суд виніс скандальне рішення по УПЦ МП”, “ВСУ погодився не перейменовувати УПЦ МП”, “Суд дозволив УПЦ МП не виконувати вимоги закону”, “Суд дозволив УПЦ Московського Патріархату зберегти назву”… – саме такими заголовками, а, як відомо, 90% тільки їх і читають, замайоріла відучора Мережа.

І – полилися ріки “зрадоньки” і “все пропальщини”.

Насправді ж, це, в кращому разі, нездатність розібратися, а в гіршому – відверта маніпуляція на “болючій” темі: наголошуємо на нібито доконаному факті, який, однак, таким не є. Бо в рішенні ВСУ йдеться про ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУДОВОГО ПОЗОВУ, а не про РОЗГЛЯД СПРАВИ ПО СУТІ. Більше того, це “забезпечення” стосується не всіх парафій Московського Патріархату, а лише релігійних організацій (центрів, керівних структур), себто — 267-ми монастирів, єпархій та синодальних управлінь.

Тож слово надається релігійному публіцисту, богослову та перекладачу Іллі Бєю та релігіознавцю, директору Центру релігійної безпеки Дмитру Горєвому.

Зради” ще немає. Але є певні побоювання в одній із ухвал Верховного Суду

Релігієзнавець Ілля Бєй каже, що з одного боку ВСУ не прийняв нічого неочікуваного: він залишив без задоволення касаційну скаргу Міністерства культури України, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі №640/4748/19 залишив без змін.

Ілля Бей

“Йдеться лише про забезпечення судового позову, сама ж справа, тобто доведення протиправності проведення Міністерством релігієзнавчої експертизи, за якою всі релігійні організації в структурі РПЦвУ мають внести до свого статутного найменування вказівку приналежності до Московського Патріархату – по суті ще не розглядалася”, – запевняє релігійний експерт.

Але є одне “але”. За словами співбесідника, побоювання викликає інший пункт ухвали Верховного Суду, адже серед установлених судами фактичних обставини справи вказано: “Київська Митрополія Української Православної Церкви є центральний виконавчо-розпорядчий церковний орган (релігійний адміністративний центр) незалежної і самостійної в своєму устрої і управлінні УПЦ, що здійснює керівництво єпархіальними управліннями, парафіями, монастирями, духовними школами, братствами та іншими релігійними організаціями УПЦ” (Релігійна Правда також звертала увагу на цей пункт у своїй публікації, – ред.).

“Отже, Верховний Суд повторює меседж московської пропаганди, відповідно до якого автономія РПЦвУ ширша за автокефалію ПЦУ. Насправді, достатньо прочитати відповідні пункти Статуту РПЦ і зрозуміти, де саме приймаються рішення, які потім реалізуються в українській філії РПЦ. Тим більше, що 2017 року так звана “автономія” РПЦвУ була зменшена, хоча в документах формально було вказано, що її центр розташований у Києві (докладніше про це — тут)”, – наголошує Бєй.

“Як на мене, просто достатньо прочитати це положення: “Юрисдикция Русской Православной Церкви простирается на лиц православного исповедания, проживающих на канонической территории Русской Православной Церкви: в Российской Федерации, Украине…”, і зрозуміти, що назва “УПЦ” – просто ширма, а все, що написано далі про права філії РПЦ в Україні – замилювання очей”, – наголосив експерт.

Брак логіки в Московського Патріархату призвів до сюрреалістичної ситуації

Директор Центру релігійної безпеки Дмитро Горєвой щодо маніпулятивних заголовків у ЗМІ припускає, що, мовляв, таким чином хотіли привернути увагу. Але, каже він, у цьому випадку це абсолютно недоречно, тому що рішення по суті справи не винесено.

Дмитро Горєвой

“А винесено проміжне рішення на касацію Мінкультури. Тобто апеляція вийшла на максимально високий рівень, і було вирішено саме так, як вирішено. Але сам позов по суті… Процес іще триватиме! Що маємо станом на зараз? ВСУ призупинив дію наказу щодо релігійних центрів, а це – 267 монастирів, єпархій, синодальних управлінь тощо. Тобто призупинив щодо керівних органів, – акцентує Горєвой. – А щодо парафій, то це питання їх узагалі не стосується. Парафії ж до 26 жовтня мали змінити назву, а хто не встиг – втратили право вчиняти юридичні дії. Чи змінять тим, хто не встиг, назву “автоматом”? Ні. Але коли вони захочуть вчинити якісь дії, наприклад, змінити адресу, усілякі банківські нюанси і так далі – не зможуть цього зробити, бо їхня назва не є чинною. Який вихід? Як мінімум – вони мають виправити назву відповідно до закону”. І додає, що відповідно до закону цю назву вони мають реєструвати в обласних відділах з питань релігії при облдержадміністраціях.

На запитання журналіста, чи можна спрогнозувати, як це питання просуватиметься далі, Дмитро Горєвой заявив: “Ну, ми ж розуміємо, що наші суди часто керуються не тим, що називається правомірністю винесення рішення, а суто політичним фактором. А питання, яке ми зараз обговорюємо, воно є політичним, і суд на це точно зважатиме”.

Утім, каже експерт, якби це питання не було наскільки політизованим, то, в принципі, не було би ніяких складнощів для суду визнати правомірність перейменування.

“А тим паче, що Верховний суд не може виносити рішення стосовно того, правильний чи не правильний закон. Оскаржувати закон може тільки Конституційний суд. А цей – розглядає не причину, а наслідки, тобто ним оскаржується наказ Мінкультури, – наголошує Горєвой. – Адже, як відомо, Верховна Рада ухвалила закон, де в перехідних і прикінцевих положеннях чітко вказано, що міністерство має провести експертизу й видати наказ. Тобто Мінкультури не вчиняло ніяких самостійницьких дій – все чітко по закону. А тепер в суді це оскаржується Московським Патріархатом. Вибачте, але це така сюрреалістична ситуація, тому що цей наказ був виданий внаслідок закону, і тепер його хочуть визнати незаконним. Це один із тих випадків, коли логіка просто відсутня”.

А як логічно і правильно? За словами релігіознавця, треба щоб представники МП оскаржували не наслідки, а причини – сам закон. Але тут є проблемка.

“Як релігійна організація, вони не можуть подати до Конституційного суду. Звичайно, і в попередньому, і в цьому парламенті присутнє їхнє лобі з числа нардепів, які таке звернення до Суду свого часу направили. В якому стані це питання? Ну, Конституційний суд двічі переносив дедлайн розгляду по суті, востаннє, якщо не підводить пам’ять, це було 19 квітня – в переддень другого туру президентських виборів. Фактично це питання зависло в КСУ, а отже закон про перейменування є чинним і він діє”, – резюмував Дмитро Горєвой.

Мирослав Ліскович. Київ

Comments are closed.