ДУМКИ Основою Русі у Почаєві називають не Київ, а Москву. Дослідження

У збірці богослужбових текстів «Акафистник», виданої Почаївською Лаврою за благословення її намісника митрополита Володимира вірян заохочують молитися за російську державу.

Такого висновку дійшли журналісти видання За Збручем, проаналізувавши тексти молитов.

У всій збірці їм вдалось віднайти більше десятка акафістів (хвальна молитва на честь окремих святих), в яких у молитвах до Святих підносяться прохання за благополуччя російської держави.
І мова тут йде саме про Росію, а не історичну Русь.

Натомість, на понад 800 сторінках книги не знайшлось жодної згадки про Україну. Для прикладу, рядки із текстів акафістів:

– Святому Апостолу Андрію Первозваному: «Первозваннаго апостола Христова, Евангелия Святаго проповідника, Российския страны богодухновеннаго просветителя…»

– Святій Рівноапостольній Великій княгині Ользі: «…радуйся, просвещение земли Российския светом Христова учения проповидевшая…», «…радуйся, всея Российския державы заступнице и покровительнице; радуйся, яко изволением Божиим держава Российская ныне от моря до моря распространися…»…» – чим не оправдання територіальних зазіхань Росії на європейські країни?

Не обійшлось у виданні Почаївської Лаври і без відвертих маніпуляцій на історичну тему у довідкових коментарях про життя Святих та ікон на їхню честь.

Великою заслугою Казанської ікони Божої Матері у Почаївській Лаврі вважають перемогу російського війська над шведсько-українським альянсом під Полтавою (гетьмана Івана Мазепу після тих подій РПЦ піддала анафемі, яка досі не скасована): “В 1709 году, накануне Полтавской победы, император Петр І молился Взбранной Воеводе пред Казанской Ее иконой, сопутствовавшей русскому войску”.

Основою Русі у Почаєві назвали не Київ, а Москву: «Там, на русском Севере, его (князя Андрія Долгорукого – прим. ред.) трудами было заложено основание Святой Руси – будущего Православного Московского царства». Годі й говорити, якщо Київського князя Володимира та княгиню Ольгу зараховують до перших правителів Росії, а преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських вважають засновниками чернечого життя в Росії. Хоча всі вони жили задовго до створення Москви, а тим паче Росії.

Описуючи життя Апостола Андрія Первозваного, Почаївські ченці зазначили, що землями проповідування християнства святим стали «Малая Азия Балканский полуостров, берега Чорного моря, Грузия, Крым и Европейская Россия». При цьому, Україна свідомо упускається, або ж вважається частиною «Европейской России». Втім, нічого дивного у цьому немає, бо трохи далі говорячи про Росію кажуть «у нас»: «Особое почитание воздается угоднику Божию Николаю у нас в России».

Це лише окремі цитати з однієї книги, які підсовують вірянам у Почаївській лаврі. А скільки ще в молитвах в РПЦ в Україні виголошуються слова про «страну нашу Российскую»? – запитують журналіти видання За Збручем.

Comments are closed.