СВІТ Білорусь сьогодні, як роз’ятрена рана – священник БГКЦ

У Білорусі тривають масштабні протести, страйки і протистояння із тим, що уже називають “режимом Лукашенка”.  Отець Євген Усошин, канцлер Курії Апостольського візитатора для греко-католиків у Білорусі, розповів про служіння Церкви у цей кризовий час в інтерв’ю радіо Воскресіння.

“Ми вражені кількістю людей, які вийшли і продовжують виходити на мирні протести, як і вражені жорстокістю силовиків. Позиція Церкви у таких обставинах завжди однакова –  бути зі своїм народом. Ми молимося за мир і справедливість, молимося, щоб не було речей, які загрожують не лише спокою, виходимо разом з людьми на акції протесту… Наші священники і семінаристи допомагають людям, які постраждали – зокрема, добиваються відвідин заарештованих. У цих обставинах важлива й поміч словом: люди шукають відповідей на складні питання і потребують духовної підтримки, доброї новини, яку в цих важких обставинах може нести священик”, – розповідає отець Євген.

Отець Євген Усошин

Він каже, що питання від людей – можливо, найскладніші за весь час його служіння, тому що це питання про природу зла, про те, чому все відбувається так, як відбувається.

“Неможливо відповісти всім однаково, тому що люди, які їх ставлять, різні, і не всі є віруючими. І, щоб хоча б почати пояснювати, кажу: причина – в людському гріху, з якого виростає зло і несправедливість. Але коли віруюча людина питає – чому все так, у деяких випадках я мусив починати з мовчання, бо не знав, що відповісти”, – ділиться священник.

Отець Євген розповідає про екуменічні молитви представників різних конфесій і Церков, які проводяться зараз у Мінську й інших містах Білорусі.

“Як представник Греко-Католицької Церкви Білорусі, ділюся власними відчуттями і спостереженнями, які базуються на заявах представників і Римо-Католицької Церкви, і Православної. Всі розуміють, що відбувається щось недобре, що з’явилася велика рана народу, яку потрібно лікувати. Закликають до припинення насилля всі. І є відчуття, що білоруське суспільство не розділене – воно жахнулося від того, що відбувається… Люди різних поглядів, представники різних Церков розуміють, що в суспільстві і державі відбувається щось недобре”, – зазначає він.

Про те, як лікувати ці рани, напевно, потрібно говорити вже і зараз, хоча, зважаючи на все, ці болі і рани у білорусів на шляху відстоювання своєї свободи тільки почалися, й попереду – довгий шлях. Як і в українців, які йдуть ним, через кров і втрати, уже сьомий рік.

“Так, це питання ми тільки ставимо собі. І відповідей ще немає, їх треба шукати… Але головне, на що вони мають спиратися, – це справедливість і милосердя, без них по-справжньому нічого не відбудеться. Справедливість означає віддати кожному належне, а милосердя означає каяття, покаяння”, – зазначає він.

Священник також розповів про Білоруську Греко-Католицьку Церкву, яка входить до Конгрегації східних церков у Римі, і якою опікується Апостольський візитатор – на сьогодні це архімандрит Сергій Гаєк. ГКЦ Білорусі має довгу і важку історію, і її сучасне становище значно відрізняється від становища, наприклад, УГКЦ. До слова, в історію Білоруської ГКЦ також вписане ім’я Митрополита Андрея Шептицького.

“Українцям в Галичині свого часу поталанило більше, тому що у часи розділу Польщі у 1830-х роках ці землі відійшли до Австро-Угорщини, а не до Російської імперії, як землі Білорусі, – пояснює отець Євген. – УГКЦ була визнана, мала свободу діяльності і навіть підтримку Відня, в Російській імперії всі греко-католицькі структури були фактично ліквідовані, і, починаючи з 1839 року, були змушені приєднуватися до тоді державної Православної Церкви… З тих часів було кілька спроб відновлення Греко-Католицької Церкви у Білорусі. Одна із таких спроб була на початку ХХ століття і пов’язана із святої пам’яті Митрополитом Андреєм Шептицьким, який виступив духовним і матеріальним спонсором руху відродження Греко-Католицької Церкви у Білорусі. Все пішло трохи не за його задумом, але у міжвоєнний час, у 20-30-ті роки, на заході Білорусі було близько 30 парафій, які повернулися до своєї віри. Ця спроба закінчилася після Другої Світової війни, з приходом радянської влади. Втретє Білоруська ГКЦ відродилася на початку 90-х років, коли греко-католики знову почали триматися громадою. Тож уже 30 років у більшості великих міст Білорусі є греко-католицькі громади, хоча й не такі чисельні, як в Україні”, – розповів священник.

Comments are closed.