Щороку напередодні дня вшанування пам’яті святого апостола Андрія Першозваного (30 листопада за новоюліанським календарем) порушується тема «ворожіння на Андрія». В народі побутує повір’я, нібито саме в цю ніч дівчата можуть дізнатися свою «долю», зазирнути в майбутнє, передбачити, яким буде їхнє подружнє життя тощо.
Церква не схвалює цього, пояснюють в ПЦУ.
Постать святого апостола Андрія Першозваного ніяк не пов’язана з ворожіннями. А самі ворожіння, викликання духів померлих та інші різновиди магії є гріхом і прямо забороняються в Писанні: «Не звертайтеся до тих, хто викликає мертвих, і до чарівників не ходіть, і не доводьте себе до опоганення від них. Я Господь, Бог ваш» (Лев. 19: 31).
Чому Церква вважає ворожіння гріхом? Тому що вони не наближають до Бога, а навпаки – віддаляють від Нього, апелюють і покладають надію не на Господа, а на якісь інші сили (на бісів, демонів, духів), наділяють надприродними силами певні предмети, явища тощо. Все це заперечує Бога, нівелює довіру до Нього, віру в Його Промисел, в добро. Коли віра в Бога у людини є слабкою, бере гору маловірство, і тоді «богами», ідолами та іншими об’єктами для вірувань людини стає все що завгодно, але не Бог. Це є гріх боговідступництва, зневіри, марновірства.
Людина – це єдність душі і тіла, а тому для духовного життя потребує духовного Батька, Друга, Наставника, Лікаря. Або все це втілює Бог, або людина шукає опору в інших речах, щоби заповнити духовну порожнечу. І тоді вона дуже легко входить у світ «магії», забобонів і язичницьких практик. Що насправді роблять усякого роду ворожіння, передбачення, розкладки карт, гороскопи та інша подібна «магія»? Замість Бога вони «малюють» майбутнє для інших. Людина, котра ворожить, в уяві ставить себе вище від Бога, а та, хто просить ворожити, довіряє не Богові, а покладає надію на іншу випадкову людину.
Маловірство – ось справжня причина усіляких гадань і ворожінь. Через маловірство, недовіру до Бога людина довіряється волі якоїсь конкретної людини (ворожці, провидиці, автору гороскопів тощо). Або ж надає містичного, надприродного значення певним предметам, явищам. А що це, як не ідолопоклонство? А Господь заповідав: «Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді нижче землі; не поклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій» (Вих. 20: 4).
Спроби дізнатися про своє майбутнє, передбачити певні події не принесуть душевного спокою та навіть можуть зашкодити, адже це гріх, який людина бере на свою душу. Варто пам’ятати, що явити майбутнє може лише Бог Своїм пророкам та святим. Ми ж як християни маємо з довірою віддавати себе у руки Господа в усьому, що стосується майбутнього, бо лише Йому воно відоме. «А у вас і волосся на голові все перелічене. Отже, не бійтеся» (Лк. 12: 7).
30 листопада, в останній день осені, ми вшановуватимемо пам՚ять святого апостола Андрія Першозваного, який невідступно супроводжував Ісуса Христа упродовж всього Його земного служіння, удостоївся бачити Господа після воскресіння та бути присутнім під час Його вознесіння.
А після зішестя Святого Духа, коли апостоли розійшлися різними землями, аби проповідувати слово Боже, Андрій Першозваний вирушив у Скіфію – землі, на яких пізніше постала наша Україна-Русь. Саме з його вуст наші пращури дізналися про Бога та Його чудеса, завдяки апостолу Андрію вони наверталися до Христа.
