Олександр Дмитрук з Житомирщини вже кілька років поєднує ведення фермерського господарства і служіння в храмі. Підприємницьку діяльність він розпочав зі свинарства, потім взяв в оренду землю і почав сіяти сою, поєднуючи роботу у фермерському господарстві зі служінням, пише SEEDS.
Священником Олександр Дмитрук став тільки після початку повномасштабного російського вторгнення, нині проводить служби одразу у чотирьох парафіях.
“Я — настоятель храму святих першоверховних апостолів Петра і Павла Православної Церкви України в селі Високе на Житомирщині і ще трьох храмів у селах: Забріддя, Клітище, Славів — всі вони навколо Черняхова”, — розповів Олександр Дмитрук Суспільному.
Настоятель розповів, що дружина і двоє синів завжди підтримують його і поважають його рішення.
“Одному сину буде 14 років, другому — 19. Коли молодший у школі як дитина зробить якийсь не зовсім добрий вчинок, йому кажуть: “Романе, як ти можеш? У тебе ж батько — священник”. А старший уже пішов навчатися, і там не знають, що його батько — священник. То йому, знаєте, трохи не подобається, коли дізнаються, що батько — священник. Але він розуміє, що бути сином священника — це відповідальність. Підтримка в мене в сім’ї колосальна”, — розказав Олександр.
Цьогоріч за 12 днів Олександр засіяв соєю 350 гектарів землі. Із сої він виробляє макуху та олію. Чоловік показав виробництво, де ще до початку повномасштабної війни розпочав виготовляти сівалки за власними конструкторськими розробками. Наразі, за словами Олександра, він працює над модернізацією техніки.
“Якісь конструкторські ідеї — це Боже благословення, але перед тим я добре попрацював. Найперше технологічне рішення приходить тоді, коли я сідаю на трактор, на сівалку, сію й дивлюся: що тут треба покращити, а там, можливо, зробити інакше. Просто придумати якесь технологічне рішення, не таке, як у всіх”, — розповів Олександр.
Олександр Дмитрук зауважив, що навчився довіряти собі та своєму хисту. Для втілення своїх задумів потрібна енергія, і він знає, де її знайти.
