29 червня за новоюліанським календарем ми вшановуємо двох славних апостолів Христових – Петра і Павла. Їх виділяють з-поміж інших, називаючи першоверховними та всехвальними. Але не тому, що вони мали якусь особливу владу над іншими учнями Спасителя, а тому, що найбільше потрудилися у проповіді Євангелія.
Про історію та значення свята розповіли в ПЦУ.
Петро і Павло дуже різні за походженням, характером, життєвим шляхом, освітою, сімейним станом тощо. Апостол Петро належав до числа 12-ти найближчих учнів Христових, він супроводжував Вчителя під час Його земного служіння, тричі Його відрікався, але потім покаявся. Натомість апостол Павло ніколи не бачив Господа в тілі і не був ані з числа 12-ти перших апостолів, ані з числа 70-ти наступних. Він навернувся до істинної віри після явлення йому Господа Ісуса Христа і кардинально змінив своє життя та охопив місіонерською проповіддю більшу частину тодішньої Римської імперії.
Обидва апостоли мученицьки завершили своє земне життя, а нинішній день спільного їхнього вшанування історично встановлений як спогад про їхню страту в Римі близько 67 року, в часи правління імператора Нерона. Традиція згадувати спільно день пам’яті цих двох апостолів склалася вже в перші віки християнства.
Напередодні дня вшанування пам’яті святих першоверховних апостолів Петра і Павла у храмах звершується бдіння, а в день свята – урочиста Божественна літургія. Духовенство звершує богослужіння в облаченні жовтого або золотого кольору. Всі Петропавлівські храми країни святкують своє престольне свято.
