15 квітня Православна Церква України вшановує Вишгородську ікону Божої Матері. Історія цього образу тісно переплетена з випробовуваннями, які в історії від давнього часу й дотепер зазнавав наш український народ. Адже ця ікона була підступно вкрадена і вивезена з Вишгорода в північно-східні землі.
Про це розповідають в ПЦУ.
Її вшанування приурочене до дня пам’яті благовірного князя Київського Мстислава Володимировича – того, кому ця святиня була подарована у 1131 році. Подарував її тоді київським християнам Константинопольський Патріархат. Цей святий образ Божої Матері був привезений із Царгороду як дар київському князю і поставлений у Вишгороді – старовинному місті, яке було заміською княжою резиденцією, в церкві Дівочого монастиря.
Через те, що ця ікона зберігалася у Вишгороді, вона й отримала назву Вишгородської. Прототип цього образу, який називався Елеуса, тобто Милуюча або Розчулення, Замилування, є одним з давніх прототипів богородичних ікон. За Переданням, першим іконописцем був апостол і євангелист Лука, який бачив Пречисту Діву особисто і художніми засобами відобразив Її пречистий лик.
Тип ікон «Елеуса» особливо привертає увагу до тієї ніжності й любові, які виявляє Діва Марія до Свого Сина – Ісуса. Всі ікони цього типу, як і наша Вишгородська, показують взаємну любов і ніжність між Матір’ю і Її Сином. Ісус Христос пригортається до Матері, як горнеться до своєї матері кожна любляча дитина, а Вона – обіймає Його, дотулившись Своїм лицем до Його щоки.
Цей образ відразу відлунює в наших серцях усвідомленням взаємної любові і ніжності, яку являють зображені на іконі.
Історія Вишгородського образу Богородиці тісно переплетена з випробовуваннями, які в історії від давнього часу й дотепер зазнавав наш український народ. Адже ця ікона була підступно вкрадена і вивезена без княжого дозволу з Вишгорода в північно-східні землі.
Коли ця ікона зажила чудотворної слави, то Вишгород став місцем масового паломництва. У 1155 році володимиро-суздальський князь Андрій зруйнував частину Вишгорода та викрав чудотворний образ. Вишгородську ікону Божої Матері він розмістив в місті Владімір-на-Клязьмі (нині м. Владімір, РФ), тож там її перейменували на «Владімірскую».
Князя Андрія, який викрав нашу святиню, у московській історії названо «Боголюбським» і навіть визнано за «святого». Але ми знаємо, ми не забули, як 1169 року саме цей князь навів на Київ численне військо і на початку Великого посту того року, в березні, піддав столицю нашу вогню, мечу і пограбуванню гірше, ніж чинили з Руссю її вороги печеніги та половці.
Так говорить про це літопис: «І грабували вони два дні весь город – Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в’язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І узяли вони майна множину, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони з церков познімали … Запалений був навіть монастир Печерський святий Богородиці поганими, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його від такої біди. І був у Києві серед всіх людей стогін, і туга, і скорбота..».
“І нині, багато століть потому, російські загарбники поводяться подібно – руйнують, грабують, ґвалтують, вбивають, привласнюють чуже. Не існує для них нічого святого. Нещодавно нашу святиню, яка була вкрадена, очільник Кремля передав очільнику РПЦ Кирилу Гундяєву. Але як на князя Андрія прийшло покарання, і за численні злочини свої та жорстокість він був зраджений навіть найближчими і вбитий, так покарання прийде і на нинішнього кремлівського тирана, чиї руки також у крові багатьох невинних жертв”, – зазначають в ПЦУ.
