У дитинстві бабуся навчила його коротенької молитви, в армії – читав кишенькове Євангеліє, ніс послух у Свято-Миколаївському Жидичинському чоловічому монастирі та прагнув бути монахом. Про капелана Макарія (в миру – Олега Дядюся) йдеться на сторінці ПЦУ в Facebook.
Отець Макарій не думав, що удостоїться бути в сані, бо бачив усю силу великої відповідальності перед Богом та людьми. Проте після Революції Гідності у його житті були Карачун, Дебальцеве, Нацгвардія та військове капеланство: «Таких чудес Божих, які відбувалися на війні, я не бачив навіть у монастирі. Бачив, коли Господь явно втручався, як у машину летіли снаряди, і вже здавалося, що там буде місиво, а ти виходиш, дивишся, а на ній ні подряпини». Тоді він переосмислив своє служіння, а його віра в Господа ще більше зміцнилася.
Отець Макарій, якому нині 41 рік, спочатку служив військовим священником у Національній гвардії України. Капелан зізнається: вирушаючи на фронт, розумів – буде непросто. Проте тільки там усвідомив, наскільки це важко, і що до такої служби належним чином не був підготовленим. Спершу на молитви мало хто приходив: ченця у військовому підрозділі сприйняли не всі. Однак він мав особливу «зброю» проти зла і жорстокості: Божим Словом, щирою молитвою і добрим ділом лікував душі захисників.
Згадує, що з ними відчував себе в безпеці, а також те, що їм усе під силу. Разом із ними священнослужитель переживав тяжкі випробування: втрачав побратимів і бачив горе їхніх близьких… «Ти намагаєшся робити все, щоб на війні, де є безумство і розруха, не загубилися душі бійців, а зберегли передусім у своєму серці віру, надію і любов, – ділиться капелан. – Важливо зберегти покликання від Бога – бути і залишатися священником, а далі Господь управить, що і як робити». За його словами, під час першого обстрілу відчув, як бажає жити. А після повернення додому на ротацію відчув себе маленькою дитиною. Адже йому хотілося ходити в парк, смакувати морозиво, кататися на роликах та дивитися мультики…
З 2016 року капелан долучається до розбудови Української Церкви на Сході, для нього – це місіонерська праця. У районі «Стоквартирка» розташована Свято-Миколаївська церква – єдиний храм Православної Церкви України в 30-тисячному місті Волноваха, де служить ієромонах Макарій. Богослужіння там звершується українською мовою. Капелан заохочує людей відвідувати храм для духовної зустрічі з Богом і для спільної молитви. Він докладає великих зусиль у добудову церкви, а також залучає на допомогу волинян і місцевих жителів. І найголовніше – капелан не втрачає віри в завершення цієї війни. «Війна скоро закінчиться», – твердо переконаний отець Макарій Дядюсь.
