У Полтаві до 102-ї річниці Дня пам’яті полеглих в битві під Крутами на фасаді Свято-Миколаївського храму ПЦУ відкриють меморіальну дошку Демидові Бурку, учаснику бою під Крутами, літератору, церковному і громадському діячу.
Подія відбудеться 2 лютого о 10:30, повідомляє “Релігія в Україні” з посиланням на Np.pl.ua.
Організаторами виступили Полтавський міський осередок ВО “Свобода”, Полтавське обласне об’єднання ВУТ “Просвіта”, Північно-східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті, Полтавський осередок ВГО “Сокіл”, Свято-Миколаївська громада ПЦУ.
Демид Бурко (Бурко-Корецький) народився 29 серпня 1894 року у селі Пирогів Тиврівського району Вінницької області. Водночас життя його пов’язане і з Полтавою та селом Яреськи Полтавської області.
Делегат І Всеукраїнського військового з’їзду у травні 1917 року. Референт інформаційного бюро Секретаріату військових справ Центральної Ради. Свідок проголошення Четвертого універсалу. У бою під Крутами пощастило вижити. Після захоплення Києва більшовиками повернувся на Поділля. Від осені 1918 – студент іст. факультету Кам’янець-Подільського університету. Паралельно відвідував вечірній богословський курс.
Від травня 1920 року – в Армії УНP, воював у складі Волинської дивізії. Після поразки перших визвольних змагань опинився на території Польщі. Влітку 1921 року намагався таємно повернутися в Україну, але на кордоні був заарештований і відданий до суду. Одержав 5 років ув’язнення, але потрапив під амністію і через рік вийшов на волю. Продовжив навчання в Кам’янець-Подільському університеті. Після закінчення працював викладачем української мови і літератури у семирічних школах.
1931 року через репресії покинув педагогічну працю, служив у кооперації. 1935-го знову заарештований, але втік і жив нелегально. Працював бухгалтером-ревізором у кооперативній артілі інвалідів.
У своїй фундаментальній праці-енциклопедії “Полтавська шевченкіана” полтавський краєзнавець і письменник Петро Ротач зазначає: “У серпні 1936 року відвідав с. Яреськи на Полтавщині. Переховувався за підробленими документами до 1941 року . Під час німецької окупації перебував у Полтаві. Спільно з дружиною був одним із організаторів Полтавського Українського Червоного Хреста. Від жовтня 1941 – секретар Полтавського єпархіального управління УАПЦ. 12.05.1942 митрополитом Феофілом (Булдовським) висвячений на священника у Покровському соборі м. Харків. Служив настоятелем Миколаївської церкви м. Полтава. Підготував до друку стереотипні видання євангелія (у перекл. П. Морачевського) та молитовника (Полтава, 1942). У газеті “Голос Полтавщини” 1941–1943 надрукував низку статей з історії літератури і мистецтва, вірші і спогади з пережитого”.
Пізньої осені 1943 року у потоці біженців потрапив до Німеччини, де в перші повоєнні роки очолював Миколаївську парафію в таборах для неповерненців. Із грудня 1956 року – член, а з 1969 – заступник головного Вищого церковного управління УАПЦ при митрополиті Никанорі (Абрамовичі). З 1973 року – член Ради митрополії УАПЦ. Протопресвітер. Активний співробітник журналу “Рідна Церква”, де з 1954 року публікував серію статей-спогадів “З книги буття Української Церкви”.
Автор численних спогадів про визначних діячів УАПЦ (серед них митрополити В. Липківський, М. Борецький). Спогади відтворюють картину більшовицьких переслідувань Церкви і є важливим джерелом з історії православ’я в Україні.
Завершальним етапом релігійно-церковної публіцистики Демида Бурка стала книга “Українська Автокефальна Православна Церква – вічне джерело життя” (1988, Баунд-Брук, США). На її окремих сторінках знайшли місце полтавські враження автора. Також Демид Бурко є автором спогадів про бій під Крутами.
