Проводи — Гробки, Дарна неділя, Могилки, Опроводи, Провідна неділя, Радониця, Радовниця, Радуниця, Родичі, Томина (Фомина) неділя — традиційні громадські поминки, що припадають на першу після Великодня неділю і наступні за нею кілька днів.
Цьогоріч Провідна неділя випала на 5 травня, повідомляє РІСУ.
Одне з цих всіх найменувань вважається церковним – йдеться про Томину неділю. У Писанні сказано, що один із апостолів, Тома, не повірив у Воскресіння Христа.
“Не повірю, доки не вложу моїх пальців у Його рани”, – сказав апостол. І тільки після перевірки, він переконався, що Ісус воскрес. Тому весь тиждень, як і останній сьомий день після вознесіння, вважається Томиним.
Поминання родичів на Проводи — давньоукраїнський звичай, що отримав своє місце і у християнському календарі. Його не змогли викорінити заборони впродовж довгих десятиліть за радянської влади. Радуниця, Радониця не раз згадується у давньоруських літописах: “На другой неделе во вторникь на заутріе по Радонице” (1372). (Радуниця, Радовниця) збереглася з часів Київської Русі. На території України вона поширена на півночі Чернігівщини і на Сумщині. Назва Хомина (Томина) неділя походить від дня святого Томи, який святкують у наступну після Великодня неділю. В інших регіонах назви відображають суто функціональний зміст — поминання, проводи померлих родичів.
Весняне поминання родичів існувало ще до прийняття християнства. Пережитки світоглядних характеристик померлих як таких, що продовжують жити потойбічним життям, збереглися і в пізніші часи. Тому щорічні поминання родичів у період весняного пробудження природи, за народними уявленнями, мали прилучити “батьків” і “дідів” до колообігу життя – смерть – життя.
Спочатку суворі ревнителі православ’я засуджували Проводи, вважаючи їх обрядами, що несуть у собі рештки язичництва, і закликали викорінювати цей звичай. Але згодом Проводи стали органічною частиною церковних поминань: заупокійні служби відбуваються не лише у церкві, а й на цвинтарі, навіть біля кожної могили.
Детальніше про традиції Поминальної неділі.
