Чи всякі добрі діла є милосердям? Чи будь-яке людське служіння угодне Богові? Святитель Григорій Богослов звертає увагу на дуже важливу деталь: служіння має бути милосердним, людинолюбним – лише тоді воно буде угодне Богові.
Про це розмірковує Предстоятель ПЦУ Митрополит Епіфаній.
“Справжнє милосердя йде від самого серця, а не від логічного усвідомлення, прорахунку, вигоди, не зі слів чи примусу. Чудо справжнього милосердя твориться тоді, коли щось подається нами щиросердно, з добротою, коли той, хто жертвує, розуміє, що він не стільки дає, як – отримує. Отримує любов, радість від того, що іншому краще, втіху, що може допомогти, пожертвувати, поділитися, прислужитися.
Істинне милосердя не зважає на особу, не оцінює, кому допомога потрібна більше і не ставить наперед питання, як саме та допомога в подальшому буде використана – звісно, якщо не йдеться про явно гріховні наміри, в яких допомагати не можна. Святитель Григорій Богослов уточнює: «Ми маємо як люди приносити людям данину добродійності, хоч яка б потреба змушувала їх шукати допомоги – чи вдівство, чи сирітство, чи вигнання з батьківщини, чи жорстокість володарів, чи нахабність начальників, чи нелюдяність збирачів податків, чи вбивча рука розбійників, чи жадібність злодіїв, чи опис маєтку, чи аварія корабля. Тому що всі вони однаково мають право на жаль і так само дивляться на наші руки, як ми на Божі руки, коли чого просимо».
Людинолюбство святитель називав єдиною запорукою нашої безпеки тілесної і душевної. Людинолюбство – любити людину – ця вимога чітка й зрозуміла, не вимагає додаткових пояснень. Водночас на практиці, ділами, чи всі ми дійсно любимо людей? Кожного і кожну, незалежно від походження, матеріального статку, зовнішності, каліцтва, хвороби тощо? Чи справді, не лише на словах, виявляємо щодо них людинолюбство, милосердя, як заповідав нам Господь?
Людина завжди може допомогти ближньому. Повсякчас є така можливість. «Допоможи, скільки можеш, вияви допомогу у хворобі, підкріпи в злиднях. Ти здоровий і багатий? То утіш хворого й бідного. Ти не зазнав падіння? То підійми того, хто впав і розбився. Ти веселий? То підбадьор того, хто сумує. Ти щасливий? То полегши долю пригнобленого нещастям… Якщо ж ти цим не можеш служити ближньому, то виявляй йому хоча б менші благодіяння, що займають друге місце і не перевершать твоєї сили. Допоможи йому, принеси їжу, подай руб’я, принеси ліки, перев’яжи рани, розпитай про тяжкий його стан, поговори про терпіння, насмілься, підійди… Нічого не маєш? Утіш сльозою. Великі ліки нещасному, коли хтось від душі пожаліє його; нещастя дуже полегшується щирим співчуттям».
Немає людини, яка би не потребувала милосердя. Всі ми є спраглими добра. Але по-справжньому втамувати цю «спрагу» можна не тоді, коли отримуєш добро від інших, а коли сам чиниш добрі справи, коли твориш діла милосердя, ділишся теплом свого серця. Бо не існує більш цілющого й більш пам’ятного душевного світла, ніж світло доброго й люблячого серця.
«Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть» (Мф. 5: 7) – говорить Господь. Тож наслідуйте милосердя Боже, будьте людинолюбними, щедрими і милостивими до ближніх своїх. Святий Григорій Богослов закликає: «Будь для нещасного богом, наслідуючи милосердя Боже. Бо ніщо так не уподібнює людину Богові, як благодійність, хоча Бог незрівнянно більше благодіє, а людина менше, відповідно до своїх сил». Кожен із нас має великий потенціал для милосердя і безліч можливостей для його реалізації. Лише озирніться довкола і не пройдіть повз!” – зазначає Митрополит Епіфаній.
