Російський клір та влада знають, що не існує «чудесного сходження» благодатного вогню в Єрусалимі. Втім вони використовували церемонію запалення світла та паломництво для політичних інтересів та зміцнення своєї ролі на Святій Землі.
Про це пише у своїй статті доктор історичних наук, церковний археолог, який має теологічну освіту, заштатний диякон РПЦ Олександр Мусін, повідомляє Україна православна.
Науковець вважає, що наратив сходження “благодатного вогню” почав формуватися, як “м’яка сила” імперії, елемент її впливу на Святій Землі ще півтора століття тому.
«Російську духовну місію в Єрусалимі, відкриту 1847 року і відновлену після війни у 1857-му, очолив архімандрит Порфирій (Успенський) (1804–1885) – науковець, дипломат і навіть розвідник. Саме тоді виникла потреба «звільнити місце» для Росії та відтіснити грецьке духовенство. І саме тоді росіяни вирішили розповісти правду про «сходження священного вогню». Архімандрит Порфирій першим зафіксував у своїх щоденниках, як грецький єпископат запалює вогонь від таємної лампади. Він передає і страх, і вагання єрусалимського православного духовенства, яке чекало від Бога припинення цього «благочестивого обману»: «Ми не можемо бути тими, хто розпочне цей переворот у свідомості – нас розірвуть ще на порозі Гробу Господнього», – пише Олександр Мусін.
Він також пише, що у 1948 році в Москві відзначали «500-річчя автокефалії Російської Православної Церкви», до якого було приурочено «саміт» предстоятелів і представників автокефальних церков. У рамках імперської політики Йосип Сталін СРСР планував створити в Москві центр світового православ’я, позбавивши Вселенський Патріархат і грецькі церкви їхньої провідної ролі. Однак греки, розуміючи політичний характер цього заходу, проігнорували його. Росіяни ж відчули необхідність «поставити на місце» греків, зокрема єрусалимських, у православному світі, де Російська Церква, як найчисельніша і до того ж підтримувана радянською владою, претендувала на домінування.
У цьому контексті 1949 року професор Ленінградської духовної академії, літургіст Миколай Успенський (1900–1987) виступив, зібравши всі докази «благочестивої містифікації» навколо «священного вогню». Однак, пише професор, ієрархія Московського Патріархату вирішила не тривожити віруючих і не руйнувати їхніх уявлень, тому ця доповідь була опублікована лише у 2007 році.
