Речник УПЦ КП, архієпископ Євстратій (Зоря), на своїй сторінці у Facebook підсумував останні події на Фанарі, пов’язані з візитом делегації УПЦ (МП) та спрогнозував подальші кроки Москви.
Головні новини з Фанару після подій останніх вихідних:
1. Процес надання Томосу про автокефалію запущено – і він не буде скасований. Питання полягає не в тому, чи буде Томос про автокефалію, чи не буде, а в тому – станеться це трохи швидше чи трохи пізніше, з підтримкою рішення Вселенського Патріарха з боку більшого числа Помісних Церков чи меншого.
2. Якби Константинопольський Патріархат не розраховував на те, що зможе довести справу Томосу про автокефалію до логічного завершення – він би не починав цього процесу. Істерики з боку Московського Патріархату (цілком очікувані) не зупинять справу – як не зупинили вони скликання і проведення Всеправославного Собору. Бо відступити під тиском Москви в обох випадках не можна, адже це – поразка.
3. Вадим Владиславович Новінський та супроводжуючі його особи не отримали те, за чим їхали – запевнень, що «автокефалії не буде», що «визнається лише одна канонічна Церква» (тобто МПвУ), «засудження розкольників», тощо. Навпаки – почули про те, що раз за майже три десятиліття в Україні єрархи МП не змогли вирішити проблему церковного розділення – Вселенський Патріархат не може далі не діяти у цій справі, бо порушений порядок у цілому Православ‘ї, а справа стосується мільйонів віруючих, які звертаються до Патріарха Варфоломія з проханням діяти.
Те, що Москва дозволила В. Новінському з оточенням поїхати на Фанар для переговорів (без дозволу Москви жоден з делегатів би цього не зробив) – ознака усвідомлення того, що Томос наближається, а всі попередні дії МП не змогли зупинити процес.
Упевнившись, за підсумками переговорів, що Томос – неминучий, Москва, з великою долею вірогідності, обиратиме один з трьох шляхів реагування (який саме – буде видно у близькій перспективі):
1. Надалі торпедувати процес погрозами про «велику схизму», готуватися до розриву відносин з Константинополем та гуртувати навколо себе всі можливі сили;
2. Максимально затягувати процес, граючи з Фанаром у «поганого і доброго поліцейського», тобто то лякаючи «схизмою», то пропонуючи якусь форму згоди на автокефалію, але «колись пізніше». Мета – дотягти до виборів в Україні в надії, що після них можна буде вже з боку сподіваної проросійської влади також торпедувати процес (у Москві, як і в Оппоблоці, сподіваються на виборчу перемогу чи хоча б «золоту акцію» проросійських сил). Цей варіант, судячи з коментарів з боку МПвУ після поїздки – найбільш вірогідний;
3. Спробувати «очолити» процес, запропонувавши через МПвУ якийсь алгоритм, за яким би автокефальна Українська Церква була би створена на базі МПвУ та залишилася б сателітом Москви (як ними є зараз кілька інших Помісних Церков). Хоча зовсім не зрозуміло, навіщо Константинополю власними руками створювати для Москви додаткового сателіта?
Тобто у підсумку – залишаємося обережними оптимістами, працюємо та далі молимося Богу за успіх справи.
