Кореспондент УНІАН у Москві Роман Цимбалюк розповів у коментарі Credo.Press, чому перехід парафій до ПЦУ відбувається повільними темпами, і пояснив логіку перейменування УПЦ МП на РПЦ в Україні.
– Чому процес переходу парафій з УПЦ МП в автокефальну Церкву, визнану Константинополем (ПЦУ), йде не так швидко, як припускали деякі ідеологи української автокефалії? Можливо, духовенство чекає результатів президентських виборів і зміни “зовнішньополітичного вектора” України?
– Усе суспільство чекає на вибори, а священнослужителі – частина суспільства. Але мені здається, що процес переходу з УПЦ МП до ПЦУ розтягнеться на десятиліття або навіть на більш значний час. Такі речі не відбуваються миттєво. Вибори пройдуть, усі заспокояться, а цей процес триватиме.
Коли я приїхав працювати до Москви ще десять років тому, я тут чув від найбільш ревних адептів “русского мира”, що в УПЦ МП йде “повзуча автокефалізація”. Значить, ці настрої були давно, і соціальний запит на автокефалію є.
Багато хто свою юрисдикційну належність міняти не планує, але це не означає, що вони стають більшими чи меншими українцями. Розглядати цю ситуацію виключно з точки зору виборів Петра Олексійовича, значить сильно спрощувати її. Раз вдалося скасувати основоположні рішення про юрисдикційний устрій Православної Церкви 1686 року, то наш чинний президент просто мегакрутий. Я не пам’ятаю, щоб під вибори якогось ще європейського президента скасовували рішення з лагом 300 років.
– Що буде, якщо УПЦ МП все-таки відмовиться виконувати закон про перейменування?
– Поживемо-побачимо, як воно піде далі, але я впевнений, що на якомусь етапі нашого існування тут, в Росії, про Українську Церкву почнуть менше думати і говорити. І коли перестануть кошмарити Україну військовими погрозами або розповідями про “бандерівців” і фашистів, які “б’ють священиків РПЦ”, то церковний процес буде йти абсолютно спокійно, і ніхто не буде робити з нього проблему.
Дуже дивно виглядає, коли п’ятий рік поспіль кожен випуск новин починається зведеннями з фронту про кількість загиблих українських військовослужбовців, а люди, які називають себе священнослужителями Російської Православної Церкви, благословляють наших ворогів на вбивство наших солдатів. Тут додати просто нічого, якийсь дисонанс є в цій “схемі”. І дуже дивно, чому все так обурюються, що УПЦ МП намагаються перейменувати в Російську Православну Церкву в Україні. Чого соромитися?
