Днями стало відомо, що Окружний адмінсуд Києва зупинив процес перейменування УПЦ МП на РПЦ в Україні. Це рішення одразу ж привітали в РПЦ.
Релігієзнавець Дмитро Горєвой у дописі на своїй сторінці у Facebook детально розписав епопею навколо назви Церкви Московського Патріархату і пояснив, на що сподівається РПЦвУ, подавши неспроможний позов до суду, передає Cerkvarium.
Нижче наводимо допис у повному обсязі.
Передісторія. Верховна Рада ще наприкінці минулого року ухвалила законопроект № 5309 про перейменування релігійних організацій, центри яких розташовані в країні-агресорі. Прикінцевими та перехідними положеннями вказано, що Мінкульт як державний орган у справах релігій протягом місяця проводить релігієзнавчу експертизу та визначає перелік релігійних організацій, які повинні змінити назву.
Ще раз. Мінкульт оприлюднює перелік церков, що повинні перейменуватися, бо його змусила це зробити Верховна Рада – єдиний законодавчий орган країни.
Тим часом депутати з “Опозиційного блоку” та окремі представники групи “Відродження” подали звернення до Конституційного суду з вимогою визнати закон неконституційним. Колегія суддів вирішила відкрити провадження. Наразі відбувається підготовка до його розгляду.
Знаючи тривалість розгляду справ у Конституційному суді, в Московському Патріархаті вирішили підстрахуватися. Річ у тому, що 27 квітня закінчується термін, до якого церквам потрібно було змінити назву – Верховна Рада дала на це 4 місяці для єпархій, а громадам взагалі відведено 9 місяців. Конституційний суд цілком може не встигнути розглянути цю справу, і тому УПЦ МП подала власний позов.
Вона звернулась до Київського окружного адміністративного суду, який має суперечливу репутацію. Там вже не один рік затягується розгляд справи по “Десятинному МАФу” ‒ захопленню землі представниками Московського Патріархату в Національному заповіднику біля фундаменту історичної Десятинної церкви. А суддя Вовк, що розглядає справу про перейменування, перед виборами визнав незаконною націоналізацію Приватбанку, задовольнивши позов Ігоря Коломойського.
Так ось, Київський окружний адмінсуд поки що лише призупинив дію наказу Мінкульту, а не скасував його. За логікою суддів, це потрібно задля забезпечення прав позивача. Бо у разі, якщо до 27 квітня не буде змінено назву, позивач втратить правомочність юридичної особи. Тобто, тепер дедлайн перейменування відкладено на невизначений термін, що фактично означає призупинення процесу.
Однак, на мою думку, ця справа програшна і єдина її мета ‒ затягнути процес перейменування, допоки своє рішення не винесе Конституційний суд. Річ у тому, що УПЦ МП просить визнати протиправними дії Мінкульту щодо встановлення та оприлюднення переліку релігійних організацій, яким треба змінити назву. Однак оприлюднення цього переліку вимагає закон: це норма, яку ухвалила Верховна Рада. Не можна визнати протиправними дії, передбачені законом. Мінкульт тут виступає лише виконавцем того, що йому прописали робити законодавці. Фактично у цій справі він є неналежним відповідачем, і нормальний суддя відмовив би у відкритті провадження. Однак не у Київському окружному адміністративному суді.
Взагалі виглядає дивно, що Церква Московського Патріархату виступає проти, щоб її називали Церквою Московського Патріархату. Більше того, до 2014 року ця релігійна організація всіляко пишалася своєю належністю до Москви і постійно про це нагадувала. Коли виявляти приналежність до Москви стало непопулярно, то в УПЦ МП змінили тактику і тепер всіляко пручаються тому, щоб їх називали Церквою Московського Патріархату.
Більше того, коли російська влада 2011 року прийняла закон, щоб усі релігійні організації вказували повну назву, то Московський Патріархат не тільки не протестував проти цього, але й підтримував дії влади. Головний юрист РПЦ інокіня Ксенія (Чернега) тоді казала, що дії влади направлені на надання громадянам максимально повної та достовірної інформації щодо віросповідання релігійних організацій.
Коли ж така сама мотивація спонукала українських законодавців ухвалити відповідне рішення, то Московський Патріархат розповідає про неконституційність таких дій.
Подвійні стандарти ‒ це, певно, єдина стабільна річ у Церкві Московського Патріархату.
