Основна помилка Філарета – це заклики до узурпації влади в Церкві.
Таку думку висловив релігієзнавець Юрій Чорноморець на своїй сторінці у Facebook.
Нижче наводимо публікацію автора у повному обсязі.
Патріарх Філарет свідомо йде проти рішень собору 15 грудня 2018 року, проти положень статуту і Томосу. Згідно із статутом і Томосом Церква керується Архієрейським собором і керується Синодом, головою яких є митрополит Епіфаній. Церква не може керувати одноосібно чи двоосібно. Патріарх Філарет соборного керівництва Церквою не визнає. Ситуацію можна уподібнити тому, що якби зараз президент, якийсь давно вже у відставці, але є народним депутатом почав би претендувати на всю виконавчу і законодавчу владу в країні. Це – абсурдні і неадекватні дії.
Почесного Патріарха на деструктивні дії підштовхують люди з числа політиків та священиків, які мають давні зв’язки з Москвою. Патріарх після напруження під час процесів поєднання та ювілею у січні 2019 року явно захворів і цим користаються нечисті на руку люди, які бажають Україні дискредитації та загибелі. Москва напряму зацікавлена у такому розвитку події, вона всіляко шукає засоби подіяти на власних старих агентів у православному середовищі. Великим полегшенням є, що значне число людей, пов’язаних з Москвою відмовляються брати участь в таких діях, розуміючи їх абсурдність. І тільки кілька людей з абсолютно авантюристичним складом характеру з числа російських агентів впливу погодилися брати участь в цій авантюрі.
Заяви Патріарха Філарета можуть бути оцінені лише як вкрай ірраціональні. Претензії на владу, яку має виключно весь Синод – це заявка про бажання узурпації влади, якої немає за статутом – новим чи старим – сам предстотоятель Церкви. Фактично, ці претензії базуються лише на жонглюванні словами “патріарх” і “патріархат”. Але повноту законодавчої влади у Церкві мають помісні та архієрейські собори, а повноту виконавчої – як всередині церкви, так і в її зовнішніх відносинах – має Синод. Предстоятель є лише перший у Синоді, і він не може нічого робити без згоди Синоду. Патріарх Філарет дорікає Епіфанію за те, що той править разом із Синодом і не є вільним у своїх діях, підбурює його до узурпації влади та передачі узурпованої влади патріарху Філарету. Це абсолютно ірраціональні пропозиції, які суперечать як Томосу, так і статуту. Більше того – ці пропозиції суперечать і порядкам, що існували за старим статутом УПЦ КП. Ясно, що якби хоч хтось думав, що такі пропозиції будуть виникати і будуть знаходити хоч якусь підтримку в ПЦУ, то ця церква взагалі б не постала.
Патріарх претендує на владу, якої немає жодний Патріарх в жодній Патріархії – правити, щоб лише від нього все залежало.
Патріарх Філарет послідовно підтримував митрополита Епіфанія за те саме, за що сьогодні критикує. А саме, митрополит Епіфаній – командний гравець, завжди керує із максимальним залученням до прийняття і реалізації рішень усіх компетентних людей, працює із командами професіоналів. Це завжди подобалося Патріарху Філарету. Сьогодні заяви, що вся влада, яку має Синод, має бути передана почесному Патріархові – це безвідповідальні заяви. Думаємо, що митрополит Епіфаній у певній світоглядній кризі від таких заяв.
Ясно, що усі мали надії на допомогу Патріарха Філарета у розбудові ПЦУ, але усі усвіломлювали, що вибрано нового Предстоятеля, новий Синод, що в Архієрейський собор ввійшли єпископи, які ніколи не погодяться працювати в умовах диктатури. Саме тому Патріарх Філарет і пропонував не митрополита Михаїла, який би правив авторитарно, ні митрополита Симеона, який би постійно радився б із всіма українськими архієреями незалежно від їхніх посад. Він пропонував митрополита Епіфанія на Предстоятеля, бо це конструктивне поєднання вміння твердо правити і досягати результату із вмінням радитися і бути у постійному зв’язку з усіма архієреями, особливо – впливовми.
Сьогодні митрополит Епіфаній являє усі свої риси, за які його цінували у Церкві, в тому числі – Патріарх Філарет. Його відкрили для себе не лише широкі кола вірян, але і громадянське суспільство, політики, журналісти. Він сподобався іншим лідерам українських релігійних об’єднань. Усі могли впевнитися, що людина дійсно має необхідні для предстоятеля риси, здатна бути центром об’єднання не лише для Синоду, архієрейського чи помісного собору, а й для цілої України.
Висловлювати безпідставні претензії – це йти за тими політиками та священиками, які пов’язані з Росією та проросійськими політиками та вміло натравлюють Патріарха Філарета на практично всю ПЦУ. Немає жодної людини в ПЦУ, яку б Патріарх Філарет в останні дні не запідозрив у зраді. І це – повна особиста катастрофа.
Можливість втрати Томосу існувала, якби Патріарха Філарета підтримала значна кількість архієреїв, у тому числі – впливових. Такої підтримки немає. Можливості розколу не існує. Патріарх Філарет може виключно заснувати власну, не визнану ніким мікроскопічну Церкву. Або ж змиритися із становищем почесного пенсіонера, якому підкоряються кілька храмів.
