Указ про “заборону у служінні” ректора КПБА, прот. Олександра Трофимлюка, опублікований від імені “Київського Патріарха” Філарета викликав чималий резонанс у церковних кругах.
Зокрема, оцінку появі цього документу з погляду канонічного права Православної Церкви та тієї ситуації, яка сьогодні існує в ПЦУ, виклав на сайті проекту “Київське православ’я” протоієрей Сергій Горбик.
1) Кому канонічно підпорядковується прот. Олександр Трофимлюк як ректор КПБА та настоятель одного з храмів м. Київ?
Це питання виходить із тієї абсурдної ситуації, коли колишнього очільника УПЦ КП владику Філарета, залишили керуючим архієреєм м. Київ, без врахування думки окремих парафій та священиків. Але ми спробуємо підійти до питання виходячи з рішень Синоду ПЦУ та загальної практики Помісних Церков.
Згідно з загальною практикою ректор академії або семінарії обов’язково є кліриком тієї єпархії, у підпорядкуванні якої ця навчальна установа знаходиться. Це усуває можливі суперечності між священничим служінням та адміністративним послухом.
Щодо нашої ситуації, то рішення про призначення прот. Олександра Трофимлюка ректором КПБА приймав Священний Синод ПЦУ. З цього випливає, що КПБА та її структури перебувають у прямому підпорядкуванні Предстоятеля ПЦУ, Блаженнішого митрополита Епіфанія. Оскільки рішення про переведення прот. Олександра Трофимлюка на служіння у іншу парафію не було прийнято, то, опираючись на практику інших Помісних Церков, про яку ми писали вище, можемо зробити логічний висновок: парафія, настоятелем якої він є, знаходиться у канонічному підпорядкуванні Предстоятеля ПЦУ як митрополита Київського і всієї України.
Отже, владика Філарет, як один з багатьох архієреїв ПЦУ, не може піддавати якомусь покаранню клірика іншої єпархії.
2) Канонічний аналіз самого “Указу” владики Філарета.
Саме покарання священика без рішення єпархіального суду є антиканонічним. Навіть у тих Православних Церквах, керівництво якими важко назвати “демократичними”, будь-яке покарання проводять через рішення церковного суду, синодів або соборів.
Від 15 грудня 2018 р. такої православної юрисдикції як УПЦ КП не існує, бо вона стала частиною ПЦУ. При цьому не в якості окремного автономного суб’єкту, а була ліквідована “шляхом обʼєднання та приєднання до утворюваної Православної Церкви України”. Таким чином, усі “клятви”, які давали окремі архієреї або священики саме УПЦ КП втратили свою силу. Крім того, при переході архієрея, священика або диякона в іншу юрисдикцію канонічно втрачають силу ці частини присяги, які стосуються його колишньої юрисдикції. Зокрема, в української ситуації ніхто не може канонічно покарати колишнього архієрея або священика Московського Патріархату, який порушив свою клятву в частині особистої вірності Московському Патріарху та РПЦ.
Отже, “караючи” священика за порушення клятви саме УПЦ КП, яка на сьогодні канонічно не існує, добровільно ліквідувалася та стала частиною ПЦУ, владика Філарет мусить визнати дійсними всі покарання, які накладалися на нього, як архієрея Московського Патріархату, за порушення присяги священика та архієрея, а також клятви, яка була дана архієрейському соборі РПЦ МП. Адже ця православна юрисдикція до сьогодні існує та визнана Вселенським православ’ям.
Більш того, керуючись прецедентним канонічним правом, мусимо зробити висновок, що через такий підхід владика Філарет позбавляє себе права апелювати до Вселенського Патріарха щодо реабілітації. Бо він дійсно порушив усі перераховані вище клятви у частині вірності Московському Патріархату. І, таким чином, цілком логічно, що через це, його реабілітація, яка здійснена Константинопольським Патріархатом, втрачає силу.
“Указ” на бланку УПЦ КП та підпис “Святійший Патріарх Київський і всій Руси-України Філарет”, покарання саме за “порушення клятви УПЦ КП”, дає підстави припустити, що 1) владика Філарет відродив УПЦ КП як неканонічну розкольницьку структуру, порушив свою письмову клятву, що надана Вселенському Патріарху та Київському об’єднавчому Помісному Собору; 2) він не визнає Блаженнішого Митрополита Епіфанія Предстоятелем і т.д. А це явні ознаки розколу, за які, коли він його дійсно здійснив, владика Філарет мусить бути відданий під церковний суд із відповідними наслідками.
3) Чи мусить прот. Олександр Трофимлюк виконувати цей абсурдний “Указ”?
Цілком природно, що цей “Указ” не має стосунку до прот. Олександра Трофимлюка з кількох обставин:
а) Від 15 грудня 2018 р. він є кліриком ПЦУ. Відповідно всі “розпорядження” та “укази” УПЦ КП від цієї дати є для нього недійсними.
б) Через прецедентне канонічне право, яке виникає через рішення Священного Синоду ПЦУ, він не є кліриком тієї Київської єпархії, якою керує владика Філарет.
в) Перереєстрація статутів парафій є наслідком рішень Київського об’єднавчого Помісного собору та Священного Синоду ПЦУ, що є “вищими” за накази владики Філарета.
г) Якщо владика Філарет дійсно пішов у розкол, то виконувати його “укази” та “розпорядження” загалом є злочином для будь-якого клірика ПЦУ.
Нагадаємо, 28 травня на сайті Філарета було опубліковано указ від імені УПЦ КП про “заборону у служінні” священика Олександра Трофимлюка, який є ректором Київської православної богословської академії. З поінформованих джерел Релігійній правді стало відомо, що протоієрей звернувся до Предстоятеля ПЦУ Епіфанія з проханням вийти з єпархії митрополита Філарета та перейти під керівництво Митрополита Київського Епіфанія.
Вранці 29 травня єпископ Шепетівський Адріан (Кулик) повідомив про спробу Філарета захопити храм на Солом’янці, в якому служить о.Олександр. Проте громада одноголосно (380 голосів) підтримала свого настоятеля.
Окрім агресії проти о.Олександра, Філарет також навідався до Феодосійського монастиря з метою влаштування “присяги на вірність”. За даними єископа Адріана (Кулика), владика наказав наміснику Феодосійського монастиря вигнати з монастиря архієпископа Євстратія і його священика о.Сергія з родиною. Дружина о.Сергія вагітна на останьому місяці, чекає на другу дитину.
Пізніше того ж дня Предстоятель ПЦУ видав указ, яким заборонив використовувати бланки неіснуючого Київського Патріархату та тимчасово взяв під свою опіку релігійну громаду Покрова Пресвятої Богородиці в Солом’янському районі м. Києва на чолі з протоієреєм Олександром Трофимлюком.
Натомість на сайті Філарета було опубліковано його листа Епіфанію, в якому він звинувачує Предстоятеля ПЦУ у порушенні канонів.
