Канонічні тлумачення останніх подій в ПЦУ.

Всі дії Предстоятеля, в тому числі останнє рішення щодо прот. Олександра Трофимлюка, обґрунтовані згідно з канонами Церкви Христової, Томосу про автокефалію та Статуту ПЦУ.

…бо яким судом судите,
таким судитимуть і вас,
і якою мірою міряєте,
такою відміряється й вам.(Мф., 7,2)

15 грудня 2018 року народилася Православна Церква України, як частина Єдиної, Святої, Соборної та Апостольської Церкви, яка керується, як і подобає, Святим Письмом, Священним Переданням, божественними та священними канонами та освяченою практикою Церкви, керується відповідно до Патріаршого та Синодального Томосу, яким було надано їй автокефальний статус 6 січня 2019 р.

Статут нашої Церкви чітко дає поняття, що “…членами Православної Церкви України є усі православні християни цієї країни незалежно від їхньої національності”.

“…Православна Церква України складається з релігійних організацій, які мають юридичний статус відповідно до положень Конституції та законів України, співпрацює з державними органами в межах державного та канонічного церковного законодавства, щодо служіння церковній єдності, захисту релігійної свободи, а також інших питань, що становлять спільний інтерес”.

Правові взаємовідносини між членами Церкви в царині дотримання священних канонів регулюються згідно зі Статутом нашої автокефальної Церкви судовими органами.  Згідно з ХІ главою ними є: І) архієрей, ІІ) єпископські суди, ІІІ) синодальні суди першої та другої інстанцій для пресвітерів і дияконів, ІV) синодальні суди першої та другої інстанцій для архієреїв, V) Священний Архієрейський Собор і VІ) Помісний Собор.

Однак якщо і це не задовольняє священнослужителя будь-якого сану, остаточно засудженого своїми церковними властями до будь-якого покарання, він може, використовувати право апеляції (ἔκκλητον) до Вселенського Патріарха, відповідно до того, як це передбачено священними канонами (9 і 17 Четвертого Вселенського Собору) та багатовіковою практикою Церкви.

Окремим положенням можна також виділити статутне право Митрополита Київського і всієї України… якій користується відповідно до Святих Канонів і церковного Передання, належними йому привілеями. Його відносини з іншими єпархіальними архієреями визначаються відповідно до положень Статуту згідно з 34 каноном Св. Апостолів “Єпископам усякого народу слід знати першого у них, і визнавати його як главу, і нічого, що перевищує їхню владу не чинити без погодження з ним. Робити ж кожному тільки те, що стосується його єпархії і місць (селищ) що належать до неї. Але і перший нічого нехай не робить без погодження з усіма, бо так виявиться однодумність, і прославиться Бог через Господа у Святому Духові, Отець, і Син, і Святий Дух” і 9-м Антіохійського Собору, а також до положень відповідного Патріаршого та Синодального Томосу.

Церква наша молода, стає на ноги, вчиться. Вчаться всі – архієреї, священики, віряни. Однак не треба забувати і базових знань, які Церква давала і дає нам під час нашого навчання в її учбових закладах, не треба в поведінці та мові сприяти парадигмі секуляризації. Треба вгамувати емоції і надати право закону. Останні події в наший Церкві дають велику надію що ми йдемо вірним шляхом. Звичайно цей шлях не всипаний пелюстками троянд. Відхід старої системи керування і нові, або давно забуті соборно правні традиції зіштовхнулися, як два магнітних полюси. “Не вливають вина нового в міхи старі; а то прориваються міхи, і вино витікає, і міхи пропадають” (Мф., 9, 17). Тому і приходиться зараз спостерігати “проривання старих міхів”.

Ще зовсім недавно, рік тому назад, 23.04. 2018 колишній очільник, колишнього УПЦ КП видавав указ №21:

“Зважаючи на займані високі загально церковні посади, а також беручи до уваги наукову ступінь та вчене звання, благословляється протоієрею Олександру Трофимлюку під час богослужінь у храмах Української Православної Церкви Київського Патріархату стоять серед священиків другім після настоятеля Володимирського патріаршого кафедрального собору”.

А через рік той же самий правлячий архієрей, того ж самого клірика, якого поставив на такий високий церковний п’єдестал, іншим, сумнівним, канонічно безграмотним указом, виданим на бланку неіснуючої з точки зору церковних канонів організації відправляє в заборону у священнослужинні.

За порушення присяги священика, зокрема: “… буду здійснювати служіння згідно… вказівками духовного керівництва … У справі мого служіння мати на думці не особисту користь, але справу Божу, благо своєї Української Православної Церкви Київського Патріархату”, протоієрей Олександр Трофимлюк забороняється у священнослужинні.

Розуміючи неканонічність таких дій одного з правлячих архієреїв щодо свого клірика, Предстоятель Церкви, Блаженнійший Митрополит Епіфаній користуючись тим же самим 34-м Правилом святих апостолів: “… і нічого, що перевищує їхню владу не чинити без погодження з ним” прийняв абсолютно вірне виважене рішення, а саме видав указ, в якому останній пункт канонічно обґрунтований:

ІV. Враховуючи вище зазначене та у зв’язку з оприлюдненням від імені керівництва релігійного об’єднання УПЦ КП, яке припинило свою діяльність, не чинних документів, які вносять смуту в середовище кліру м. Києва, для уникнення подальших порушень канонів та Статуту Церкви, на прохання релігійної громади Покрова Пресвятої Богородиці в Солом’янському районі м. Києва та її кліру – визначаю:

– тимчасово, до повного виконання рішень Священного Синоду від 5 лютого 2019 р. та від 24 травня 2019 р. щодо реєстрації в м. Києві єпархії у складі УПЦ (ПЦУ), прийняти релігійну громаду Покрова Пресвятої Богородиці в Солом’янському районі м. Києва в безпосереднє підпорядкування Митрополита Київського і всієї України;

– будь-які документи і розпорядження від імені релігійного об’єднання УПЦ КП, яке припинило свою діяльність, видані після 30 січня 2019 р., є не дійсними, і не підлягають виконанню в Українській Православній Церкві (Православній Церкві України).

Томос, як головний документ утворення автокефальної Церкви містить такі положення що до судочинства в ній: «…Усі питання внутрішнього управління цієї Церкви вирішуються, судяться та визначаються тепер винятково її Предстоятелем і Священним синодом відповідно до євангельського вчення та інших настанов, згідно зі Священним Переданням і шанованими канонічними постановами нашої святої Православної Церкви, і приписами 6-го канону І Нікейського Вселенського собору, яким визначено, що «коли двоє чи троє будуть схильні до незгоди і спротивляться загальному вибору всіх, якщо цей вибір є розумний і відповідає церковним канонам, то нехай переважає вибір більшості». Останні події показують чіткій вибір більшості на підтримку Предстоятеля Церкви, Блаженнішого Митрополита Епіфанія, курс якого зрозумілий – Православна Церква України є частиною …Святої, Соборної і Апостольської Церкви.

Статут нашої Церкви визначає не тільки права а ще і обов’язки єпархіальних архієреїв. Єпархіальний архієрей, канонічно обраний та поставлений в своїй єпархії, довічно перебуває в ній, крім випадків, якщо він:

• подасть у відставку та його відставку прийме Священний Архієрейський Собор,
• його кафедру буде оголошено овдовілою
• кваліфікованою більшістю з трьох чвертей всіх членів Священного Архієрейського Собору, в зв’язку з компетентно підтвердженою неможливістю виконання архієреєм обов’язків унаслідок фізичного або психічного захворювання або старості.

Свої права і обов’язки мають і священики і віряни, головне нам всі у всі дні нашого життя зберігати єдність у Христі , виконувати все що заповів Він нам для нашого спасіння.

Митрополит Хмельницький і Кам‘янець-Подільський Антоній (Махота), викладач Канонічного Права в Національному Університеті “Острозька Академія” (2007-2008рр.) та Хмельницькому Інституті Регіонального Управління та Права (2006-2008рр).