Відомий релігієзнавець Юрій Чорноморець прокоментував виступ владики Філарета на форумі на підтримку УПЦ КП, який відбвся 11 червня у Києві.
Нижче наводимо текст публікації у повному обсязі.
Друкую текст сьогоднішнього виступу п.Ф. із своїми коментарями. Коментарі – після кожного абзацу, початок коментарів позначено хрестиком (також коментарі експерта виділені курсивом, – ред.).
Шановні учасники форуму української інтелігенції.
+Це було зібрання маргінальних кіл, яких важко назвати “форумом укр. інтелігенції”.
Ми зібрались в дуже відповідальний час для Української Церкви і української держави. Відповідальний чому? Тому що ми отримали Томос про автокефалфію. Здавалось би, що потрібно радіти, бо ми отримали Томос про автокефалію. А замість того, щоб радіти, ми всі стурбовані. Бо в результаті цього Томосу могутня Українська Церква Київського Патріархату – розділилась. Розділилась на частини. Чому розділилася? А тому що Томос, який ми отримали, не відповідає тому, чого ми чекали. Тобто це не такий Томос, який мають інші автокефальні Православні Церкви, такі як: Греція, Румунія, Болгарія, Сербія, Польща, навіть Чехія і Словаччина. Ми маємо Томос такий, який ставить нас в залежність від Константинопольського Патріархату. Хочемо ми бути в іншій незалежності? Були в залежності від Москви, відірвались. А тепер потрапили в іншу залежність – від Константинополя. А нам треба мати дійсно незалежну Церкву, яка б служила тільки своєму народу, своїй державі і своїй Церкві. Таку нам треба автокефалію і такий Томос.
+Тут є кілька неправд. УПЦ КП нікуди не ділилися, навпки до неї приєдналася УАПЦ, і якби не деструктивні дії п.Філарета, то на сьогодні приєдналися б ще три тисячі парафій із УПЦ МП. Також об’єднавчі процеси не програють, якщо проти них будуть владика Філарет та владики з Росії. Томос наданий УПЦ-ПЦУ є Томосом повноцінної автокефальної церкви, про це можна детально почитати на сайті “Церкваріум” – текст Томосу містить положення, аналогічні останнім п’яти томосам, а також попереднім томосам у момент створення помісних церков. Як для церкви, яка не об’єднує більшості громад, Томос є більш, ніж сприятливим. Усі норми про можливість апеляції до Вселенського, які є у Томосі були у канонічному праві і раніше – і саме цими нормами б.п.Філарет скористався, щоб подати свої апеляції, в результаті чого і був реабілітований. Якщо це – залежність – то навіщо він просив про реабілітацію, при чому неодноразово, починаючи від 92 року? Чи правила Сардікійського собору п.Ф. для УПЦ КП теж відмітить? Може і канонічне право Православної Церкви взагалі відмітить? Це – абсурд і шлях в нікуди, самоізбієніє.
Такий Томос був би, якби його дали не Митрополії, а дали Патріархату. Якби нам дали Томос як Патріархату, то тоді б ми були дійсно незалежною Церквою, тому що Патріархат не може бути складовою іншого Патріархату, а Митрополія може бути в складі іншого Патріархату, і тому в Україні ми маємо УПЦ МП, яка підпорядкована Москві, а тепер в результаті цього Томосу про автокефалію ми стаємо Митрополією в складі Константинопольського Патріархату, хоч і називаємось автокефальною Церквою. Московська називається Церквою, яка має самостійне і незалежне управління, але в складі Московського Патріархату. А ПЦУ хоч і має назву автокефальна, але фактично, залежить від Константинопольсього Патріархату. Тому зараз йде шалена боротьба за знищення Київського Патріархату, щоб в Україні не було сили, яка б боролась за дійсно незалежну Церкву та служила б своєму народу і своїй державі. Ось цю Церкву хочуть знищити, а такою Церквою є УПЦ КП.
+Церква, яка є автокефальною, нічого нового не набує, коли стає не митрополією, а патріархатом. Різниця – у почесному титулі. УПЦ-ПЦУ надається величезна підтримка з боку Вселенської Патріархії, і ніхто нічого існуючого знищити не хоче. Звинувачення – пусті та нікчемні. Сьогодні саме п.Ф. веде боротьбу проти української автокефалії, унеможливлюючи своїми діями її швидке визнання. Це визнання відбудеться, історично воно є незворотнім. Виступи проти вказаного Томосом шляху до всеправославного визнання УПЦ-ПЦУ як повноцінної помісної автокефальної церкви лише знищують авторитет самого п.Ф., бувшого релігійного лідера укр. нації.
Яким чином йде це знищення? Таким чином: згідно з розпорядженням митр. Епіфанія і Синоду, його Синоду, всі єпархії повинні перереєструвати свої статути з КП на ПЦУ. Якщо статут перереєстровується на ПЦУ, то тоді ця єпархія уже виходить із складу КП. Уже майже всі єпархії Української Церкви перереєстровані на цю ПЦУ. Тобто вони вже не в складі КП. Далі парафії КП перереєстровуються на парафії УПЦ і таким чином виходять із складу КП і таким чином руйнують КП.
Крім того, що цей Томос направлений на ліквідацію КП, він забороняє ПЦУ мати парафії і єпархії за межами України, і тому від КП хочуть відібрати всі парафії Українські Європи, Америки, Канади, Латинської Америки, Австралії, Росії. Тобто всі ті Українські парафії повинні належати Константинопольському Патріархату, а не УПЦ. І наша діаспора протестує проти цього, вона не хоче підпорядковуватися грекам. Вона хоче бути в складі своєї Української Церкви. А ПЦУ заставляє їх, не заставляє, а викидає їх, і це є теж залежність від Вселенського Патріарха.
+Переєстрація відбувається згідно з рішеннями законих органів УПЦ КП (рішення від 15.12.18) і УПЦ-ПЦУ. Нічого незакононного чи неканонічного у перереєстрації немає. Навпаки, відмова від переєстрації є провокацією, антиканонічним та антиукраїнським актом. Належність діаспори до Вселенської Патріархії не заважитиме тому, щоб ця діаспора мала саме укр.священиків та ієрархів по цілому світу. Навпаки, УПЦ-ПЦУ надасть Вселенському Патріархатові відповідно підготовлені кадри.
Дальше: в Томосі сказано, що якщо виникають проблеми в цій ПЦУ, то їх розв’язує не Помісний Собор, не Архієрейський Собор, а Вселенський Патріарх. А яка ж тоді ми автокефальна Церква, якщо наші питання вирішуються за межами України. Це не є автокефальна Церква, а носимо назву “автокефальна Церква” і маємо Томос про автокефальну Церкву. Тому цей Томос ми не приймаємо тому, що ми не знали, який Томос нам готують. Коли ми збирались в Софії 15 грудня 2018 року, то нам не показали зміст цього Томосу, а ми про нього дізналися тільки 6 січня 2019 року. Якби ми знали 15 грудня ми б цей Томос не прийняли і ніякого собору нам не треба було б. Тому, що ми не хочемо з однієї залежності попасти в другу залежність.
+У Томосі нічого такого не сказано, і УПЦ-ПЦУ може сама вирішити усі проблеми. Коли ж існують проблеми, які сама Церква не може вирішити, то вона звертається за допомогою до Вселенського Патріарха, який діє сам або за допомогою Давніх Східних Престолів або за допомогою Наради всіх православних предстоятелів (Синаксиса).
Коли за допомогою до Вселенського Патріарха зверталися в останні десятиліття Єрусалимська Церкви чи Болгарська церква (двічі) і отримували таку допомогу – це жодним чином не зменшувало їхню автокефальність чи суверенітет. Так само коли Україна апелює до Ради безпеки ОНН, то це не зменшує її суверенітет. Навпаки, участь у всеправославному спілкуванні є шляхом до утвердження суверенітету УПЦ-ПЦУ, так само як і українське членство в НАТО чи ЄС. Виступати проти прописаних норм Томосу – це все одно що заявити, що Україна для повного суверенітету має не лише відмовитися від асоціації з ЄС, співпраці з НАТО, але ще й має покинути ООН, ПАРЕ і т.д.
Наше завдання тепер – зберегти в Україні існування Української Православної Церкви Київського Патріархату. Ми не відновлюємо Київський Патріархат, ми продовжуємо існувати як Київський Патріархат. Патріарх, що відновлюється? Він був, є і буде. І тому, якщо хтось відокремиться, то відокремиться від Київського Патріархату і створить свою, вже залежну, від Константинополя Церкву. Згадайте 1992-й рік, якою була наша Церква. Два архієрея, я та єпископ Яків (Панчук), а двоє зробили таку велику Церкву, яка покрила всю Україну. Тому нам не треба падати духом, ми проходимо друге випробування і ми переможемо. Чому ми переможемо? Тому, що правда з нами. В чому полягає наша правда? Ми хочемо служити своєму народу, своїй незалежній Церкві, своїй Державі в цьому наша Церква. Дав нам Бог Державу? Знав кому дає і що дає Бог? А якщо знав і дав, значить ми повинні йти цією дорогою, бо це є прямий шлях, а не сходити на криві дороги, служити правді, а не служити інтересам чи то Фанару, чи то Москві. Ми повинні служити своєму народу.
+Історія повторюється, але тепер п.Ф – це у центрі драми, а у центрі фарсу.
Чому Вселенський Патріархат заявляє зараз:”Київського Патріархату не було і нема”? Як це так не було. А якщо не було, то чого вимагали від нас відмовитися від Київського Патріархату. Значить, його мета знищити Київський Патріархат.
+Вселенський патріархат підкреслює, що визнав ПЦУ, створену 15.12.18, тоді як “Київський патріархат” – це не визнана юрисдикція, якою вже не існує з точки зору канонічного права і не існувало раніше. Реалібітація 11.10.18 означала, що за п.Ф.визнано його статус єпископа, бувшого київського митрополита, але ніхто і ніколи не визнавав його як патріарха. Ніхто і ніколи не визнавав УПЦ КП.
Що стосується назви ПЦУ. Переважна більшість архієреїв, священиків, і мирян не знають, що ховається за цією назвою. Називається Православна Церква Росії? Ні! Називається Російська Православна Церква. Румунська Православна Церква, а не Православна Церква Румунії. Болгарська Православна Церква, а не Православна Церква Болгарії. Чому тоді Українську Церква назвали Православна Церква України? Це ознака того, що ви маєте права тільки на території України, а за межами України, ви не маєте ніяких прав. Тому діаспора не належить Українській Церкві, а належить Константинопольському Патріарху. І це треба розуміти. Керівництво ПЦУ вперто пропагує цю назву ПЦУ. Ми повинні відкинути цю назву, тому що ви є Українська Православна Церква Київського Патріархату. Це правдива Церква, яка продовжує існувати, мала, але правдива, яка стоїть на захисті Православного народу і Української Держави.
+Керівництво ПЦУ всіляко пропагадує назву УПЦ. Тому відповідна заява, зроблена тут є маніпуляцією.
Дякую всій нашій українській інтелігенції, яка є серцем нації. Що вона розуміє суть цієї проблеми і підтримує Українську Православну Церкву Київського Патріархату. Дякую вам, тому, що завдяки вам ми переможемо. І буде в Україні одна Церква – Українська Православна Церква Київський Патріархат і буде Українська Держава.
Слава Ісусу Христу! Слава Україні!
