Релігієзнавець Дмитро Горєвой у колонці для Lb.ua пояснив, чим небезпечні законопроєкти, які намагається провести у новій Раді старий депутат і спонсор Російської Церкви в Україні (РПЦвУ) Вадим Новинський.
Народний депутат Вадим Новинський – непересічна особистість в українській політиці. Він не тільки один з найбагатших парламентарів останніх трьох скликань, а й один з найбільш медійних проросійських депутатів. На відміну від інших, інтереси Новинського не обмежуються лише заводами-пароплавами, він відомий як один з головних покровителів Московського Патріархату. Його також називають головним спонсором цієї Церкви.
За часів Порошенка Новинський був головним опонентом влади з релігійних питань. Він неодноразово виступав проти автокефалії, звертався до Конституційного суду для скасування церковних законопроєктів, обіцяв захищати Києво-Печерську лавру. Але за минулої влади спроби Новинського щось змінити були марними. І він вирішив спробувати вже за нової. Депутат зареєстрував два законопроєкти: № 1104 і № 1107. У них і розбираємося.
Архітектура державно-церковних відносин
Перший документ комплексний і пропонує зміни одразу до кількох законів у питанні діяльності релігійних організацій.
По-перше, Новинський хоче змінити порядок реєстрації релігійних організацій. Він пропонує з Закону “Про державну реєстрацію …” прибрати пункт про центральний орган з питань релігій, а також вивести релігійні організації зі списку юросіб, які реєструються по-особливому. Тобто, фактично він хоче застосувати до релігійних організацій звичайні правила юросіб.
Це кардинальним чином змінить всю архітектуру державно-церковних відносин. Справа в тому, що у нас діє, умовно кажучи, французька модель. Це коли кожна громада – окрема, самостійна юрособа, і вона входить до церковної юрисдикції лише в релігійному плані, але юридично, в тому числі у питаннях власності, землі і нерухомості – це самостійна одиниця.
Проти цього виступала УПЦ МП (тут і далі йдеться про РПЦвУ, – ред.). Вони хотіли, щоб в Україні була така ж система, як і в Росії. Там Церква – це пірамідальна структура, а громада – це філія. Фактично всі нульові роки Московський Патріархат лобіював цю ідею під гаслом “Церкві потрібно надати статус юридичної особи”. Щоб пірамідальна структура могла розвивати мережу парафій-філій. Держава це відмовлялася робити. Тоді в УПЦ МП пішли іншим шляхом. У громади релігійних організацій та єпархій фактично впроваджували цю модель, що суперечило законодавству. Мінкульт 2016 року відмовився реєструвати такі статути і це породило цілу епопею, коли Київська митрополія УПЦ МП судилася з Міністерством культури.
Так ось, Новинський тепер хоче, щоб держава не мала можливості боротися з такими схемами, і фактично планує реалізувати в українському правовому полі російську модель державно-церковних відносин.
Переходи громад все?
По-друге, Новинський фактично хоче знищити можливість переходів парафій з однієї Церкви до іншої. І робить це вельми грамотно. Він не позбавляє громаду права на зміну юрисдикції, адже тоді б це суперечило базовим правам на релігійну свободу, які включають в себе право колективно змінювати свою релігійну віру та/або приналежність. Це право захищене Всесвітньою декларацією прав людини та Європейською конвенцією з прав людини. І якби депутат запропонував це в законопроєкті, то це можна було б опротестувати в ЄСПЛ. Саме тому Новинський, а точніше його юристи, залишили можливість громаді поміняти юрисдикцію, але при цьому додали дивний пункт:
“Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким чинним в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом виходу осіб, які бажають змінити підлеглість зі складу релігійної громади та утворення нової релігійної громади…”.
Досить дивний в юридичному плані пункт, оскільки і без нього людина могла перейти в іншу юрисдикцію, просто вийшовши зі своєї громади. Для цього не потрібно вносити правки в закон, це право у людей і так було. Але, на мою думку, ці правки внесені спеціально для утруднення переходів громад. Тут слід розуміти психологію сільських парафій. А адже саме в селах і відбуваються конфлікти, оскільки в населеному пункті часто тільки один храм, і перейти в інший просто немає фізичної можливості. Як правило, люди там не знайомі з законодавством у сфері релігії. І якщо правки Новинського будуть проголосовані, то будь-яку ініціативу переходу до ПЦУ можна буде розвернути. Мовляв, хочете переходу – будь ласка, але в індивідуальному порядку, а храм залишиться за Московським Патріархатом.
Це дає одразу три тактичних переваги. По-перше, храм залишається УПЦ МП, а, значить, групі її прихильників не потрібно шукати собі молитовне приміщення, як це буває, коли більшість громади переходить до ПЦУ. По-друге, створюються проблеми для самої ПЦУ. Тепер її новим вірянам потрібно реєструвати нову громаду, шукати землю і нерухомість, будувати будинок для прикомандированого священника і таке інше. По-третє, це дозволяє зберегти УПЦ МП пишну статистику своїх громад і далі на різних міжнародних майданчиках представляти себе як Церква більшості.
Але і ритуально залишена можливість всій громаді поміняти юрисдикцію сильно ускладнена. По-перше, вона можлива тільки якщо ведеться список членів громади. В українських реаліях таким займаються тільки протестанти, а у православних таких списків, як правило, немає. Це вже унеможливлює будь-які переходи. Але і це ще не все. Крім списку членів приходу, потрібно щоб таке рішення приймав компетентний орган управління, проголосувавши все за процедурою, затвердивши рішення ¾ загальної кількості (!) членів органу управління, а не просто присутніх.
Загалом Новинський в цьому плані подібний до Зеленського із законом про імпічмент. Формально процедура є, але реалізувати її практично неможливо.
І знову “самоідентифікація”?
Але найсмішніше, що, подавши правки, Новинський фактично пропонує те, проти чого сам голосніше за всіх протестував. Ось його текст:
“Особа має право визначити свою належність до релігійної громади шляхом самоідентифікації із релігійною громадою, у випадку, якщо це передбачено статутними документами цієї релігійної громади. Підтвердженням самоідентифікації особи із конкретною релігійною громадою є постійна активна участь її у статутній діяльності цієї релігійної громади та факт постійного проживання на території, де релігійна громада здійснює свою статутну діяльність як місцева релігійна організація”.
Фактично ці правки списані з законопроекту № 4128 депутата Єленського, колеги Новинського у Комітеті культури і духовності минулого скликання. Ось текст його законопроекту:
“Належність особи до релігійної громади визначає її самоідентифікація із цією релігійною громадою, підтвердженням чого є участь у релігійному житті конкретної громади”.
Але комічність ситуації навіть не в тому, що Новинський сплагіатив законопроект, а в тому, що він сам проти нього виступав. Ось він в інтерв’ю телеканалу 112 критикує термін самоідентифікація:
“Вони хочуть ввести таке поняття, як “самоідентифікація”, коли будь-яка людина, яка хоч раз зайшла до храму, вважає себе прихожанином цього храму. І будуть їздити бригади по всій країні в камуфляжах з балаклавами, заходити в храм, ставити свічку і вимагати скликати збори парафії і на цих зборах приймати рішення про перехід цього храму під юрисдикцію Київського Патріархату. Це буде бійня в кожному селі, в кожному місті за це. Невже автори цього законопроекту не розуміють, що вони ставлять Україну на межу міжрелігійної війни?”.
Далі більше. Ідея із самоідентифікацією була офіційно засуджена Синодом УПЦ МП 27 травня 2017 року (журнал № 10). Цей законопроект настільки розбурхав Московський Патріархат, що сам Патріарх Кіріл звернувся до лідерів Нормандської четвірки, генсека ООН і Всесвітньої Ради Церков, а також Папи Римського з офіційним листом. У ньому глава РПЦ недвозначно натякав, що ухвалення цього законопроекту “здатне ще більше ускладнити реалізацію Мінських угод”».
Виходить, Вадим Владиславович робить все те, проти чого всіляко виступала його рідна Церква? Адже термін “самоідентифікація”, запропонований Єленським, так і не потрапив до фінальної версії законопроекту і потрапив до Закону. Таким чином, навіть не можна сказати, що Новинський просто використовує існуючу версію чинного Закону. Ні, він саме пропонує ввести в правове поле термін “самоідентифікація”. Цікаво, чи почуємо ми протести Московського Патріархату з цього приводу, як це було раніше?
Почергове користування
Також Новинський пропонує прибрати дуже важливий абзац із Закону. Це право не згодних з переходом в іншу громаду на користування храмом на договірних підставах. Фактично, коли приймався цей Закон в січні цього року, цей пункт повинен був захищати вірян УПЦ МП, щоб їм було де молитися. Але Вадим Владиславович, вирішив, що безумовне право вірянам не потрібно, тому запропонував умову взаємного користування храму – якщо всі сторони згодні.
Раніше, якщо хтось не згоден, то місцева влада укладала односторонні договори з кожною стороною. Тепер цього робити не можна. І виходить цікава ситуація. Коли віряни УПЦ МП складають більшість – то вони не дозволяють представникам ПЦУ служити в їхньому храмі.
Ось пам’ятка священникам УПЦ МП з резолюцією митрополита Онуфрія від 2 вересня 2015 року з коментарем: “Почергових служінь, за православними канонами, не може бути” (орфографія збережена).
Однак, коли громада майже повністю переходить до ПЦУ, в Московському Патріархаті хапаються за останню соломинку і пропонують служити по черзі, немов забуваючи благословення митрополита Онуфрія.
Так ось, якщо правки Новинського стануть Законом, то УПЦ МП зможе легально відмовляти у служінні почергово, коли вони у більшості, але будуть проситися служити, коли будуть в меншості. Адже митрополит Епіфаній заявив, що ПЦУ готова на спільне користування храмами.
Також забороняється державі достроково розривати договори оренди землі та нерухомості. А вилучати і передавати будівлі можна тільки з дозволу релігійної організації (уявіть, щоб митрополит Павло (Лебідь) дав згоду на передачу ПЦУ Києво-Печерської Лаври) або за рішенням суду, яке вступило в силу (а затягувати судові процеси у нас вміють).
Крім усього іншого, Новинський хоче ще й вилучити статтю про особливий статус Андріївської церкви і ймовірно, таким чином, підготувати ґрунт для виселення звідти представництва Вселенського Патріархату.
У своїх поправках Новинський фактично планує відіграти процес перейменування УПЦ до Церкви Московського Патріархату. Він просто викреслює з тексту Закону всі абзаци про церкву, центр якої в країні-агресора. Це й не дивно, адже після того, як це питання застрягло в Конституційному суді, у нардепа не залишається варіантів, як перешкоджати цьому процесу.
Кримінальна відповідальність
Другий законопроєкт № 1107 встановлює кримінальну відповідальність за перешкоджання діяльності релігійних організацій. “Просто перешкоджання” – від 85 до 170 тис. грн або строк до 3-х років. Такі ж дії вчинені службовою особою або призвели до захоплення майна – від 170 до 425 тис. грн або строк від 3-х до 6-ти років. Такі ж дії, вчинені групою осіб – строк від 6-ти до 8-ми років.
Розмитість поняття діяльність релігійної організації відкриє широке поле можливостей правоохоронних органів переслідувати тих, “кого треба”. Однак такі формулювання можуть довести ситуацію до абсурду. Аж до того, що не можна буде відключати комунікації за несплату, адже це теж перешкоджання діяльності.
Але в цілому зрозуміло, що мова йде про ті самі переходи. Тобто тепер групу місцевих вірян, які хочуть перейти в іншу юрисдикцію разом з храмом, можна буде засадити за ґрати або налякати штрафами, які як для сільської місцевості просто космічні.
Загалом, Вадим Владиславович не сидить, склавши руки, і намагається різними способами відіграти назад правила гри на церковному полі. Забрати Андріївську церкву, скасувати перейменування Церкви Московського Патріархату, зруйнувати українську архітектуру державно-церковних відносин та замінити її російською моделлю, а найголовніше – заблокувати процес переходів. А хто не згоден – тому впаяють “двушечку”.
