Рішення Собору Польської Церкви щодо ПЦУ прокоментував у Facebook керівник департаменту з питань релігій Міністерства культури України Андрій Юраш. Нижче наводимо публікацію у повному обсязі.
Парадоксальні речі інколи дивують, а інколи – просто підтверджують те, що було відчутно і передбачалося давно.
Грецька (Елладська) Церква – підтримує і визнає Помісну Українську Церкву (хоч в етнічному сенсі є цілком відмінною і територіально далекою від Київського престолу), як давно очікуваний і еклезіально цілком закономірний результат розвитку церковних взаємин у нашій Державі.
Натомість (!!!!!!) близька нам етнічно і навіть з українцем на її чолі Польська Церква, яка де-факто історично є периферійним відгалуженням Київської Митрополії, першою з інших Церков на своєму архієрейському соборі 29 жовтня заявляє про неможливість визнання у даний момент Православної Церкви України.
Митрополит Варшавський Сава
Отож, виходить, що далекі і начебто незрозумілі нам греки прекрасно все зрозуміли і дають сигнали підтримки, а єдинокровні брати-українці з Польської Церкви, які власний автокефальний статус дістали виключно на основі традиції першопрестольного Києва, працюють зовсім не на свою історичну та духовну Батьківщину.
Сумно…
Але й позитиви є одночасно і беззаперечно:
по-перше, всі тепер розуміють без жодних додаткових питань, сумнівів, і пояснень, хто чиїм другом є насправді і хто кому платить та за якими боргами;
по-друге, стають більш зрозумілими та поясненними й причини того несприйняття багатьох абсолютно очевидних речей усередині країни, які також виглядали не до кінця усвідомленими, але після врахування того ж зовнішнього чинника, який спрацював і стосовно українців та інших православних у Польщі, перестають дивувати своєю неадекватністю та браком на лише звичайної, але й духовно-церковної логіки.
P.S. Питання у розвиток:
– чому всі коментатори рішення Архієрейського собору ПАПЦ не згадують, що принципово ця Церква декларує підтримку ідеї автокефалії для України, але лише відтягує прийняття позитивного рішення, мотивуючи формальними обставинами – невизнанням т.зв. “розкольників”;
– чому це рішення з‘явилося саме зараз, буквально на другий день після офіційної публікації листа глави Елладської Церкви? Чи не для того, щоб максимально нейтралізувати та інформаційно перекрити зміст і дух рішення “елладців”?
