Радник секретаря РНБО з реінтеграції Донбасу Сергій Сивохо заявив, що Церква може допомогти в урегулюванні подій на сході України.
Звучить гарно, майже по-європейському, зазначає дописувач газети “День” Сергій Грабовський, повідомляє Радіо Свобода.
Однак він цікавиться: яка саме Церква присутня по обидва боки лінії фронту, чи говорить вона своїм голосом чи ретранслює чужий, кому вона завжди була помічницею і в чому полягала її миротворчість.
Автор зазначає, що єдина Церква, яка діє по обидва боки лінії фронту – це так звана УПЦ (тут і далі йдеться про УПЦ МП або РПЦвУ, – ред.), яка є не більше, ніж філією Російської Православної Церкви, створеною свого часу Сталіним для закріплення своєї диктатури. У новітні ж часи РПЦ в особі “УПЦ” виступала вірною помічницею російських окупантів.
Так, кримські активісти нагадують, що Церква Московського Патріархату стала притулком для перших російських військових, що прибули 2014-го захоплювати Крим. І вже невдовзі на Донбасі священники “УПЦ” взялись освячувати прапори і благословляти місцевих бойовиків. Загалом роль священників і ченців “УПЦ” на Донбасі як пахолків російських окупантів описана десятками свідків.
Відтак дописувач наголошує, що ані ПЦУ, ані УГКЦ, ані протестантські церкви не діють вільно по обидва боки лінії фронту, вільно діє лише “УПЦ” Московського Патріархату.
Автор ставить в лапки абревіатуру “УПЦ”, оскільки після відходу у вічність митрополита Володимира (Сабодана) та переходу кількох сотень парафій до ПЦУ та церква лише номінально може зватися “українською”. А “миротворчість” філії РПЦ в Україні може знайти вияв лише в творенні нових вогнищ “русского мира” і ствердженні “Новоросії”. І сприянню насильницькому від’єднанню від України нових територій, зазначає публіцист.
