Архимандрит Елладської Церкви Романос Анастасіадіс
Переклад з болгарської публікує Духовний фронт України
“Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних, підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому! Та скинений ти до шеолу, до найглибшого гробу! Ті, що на тебе дивитися будуть, приглядатися будуть до тебе, звернути увагу на тебе: Чи то той чоловік, що змушував землю тремтіти, що зневолював царства труситись, що він обертав у пустиню вселенну, а міста її бурив, що в’язнів своїх не пускав він додому? Усі царі людів, вони всі у славі лягли, кожен у своїй усипальні, ти ж від гробу свого відкинений геть, мов галузка бридка, оточений вбитими та мечем перешитими, що до гробу між камінь спускаються, як потоптаний труп… Ти не будеш поєднаний з ними у гробі, бо землю свою зруйнував, свій народ повбивав… Насіння злочинців повік не згадається! Його дітям зготуйте різню за вину їхніх батьків, щоб вони не повстали, і землі не вспадкували, і не наповнили світу містами” (Ісая 14:13-21).
Мені спонтанно прийшов у голову цей приголомшливий уривок Велимовного Пророка Ісаї, читаючи спочатку в російських джерелах, а потім і в грецьких, що “Росія будує найбільшу православну церкву в світі!” …
Нещасні брати з Півночі думають, що Благодать Божа дається через мирську велич, золото та срібло… Вони так і не зробили висновки з поневірянь Стародавнього Риму, який побудував собор Святого Петра у Ватикані, більший, ніж Святої Софії в Константинополі, тому що вважав, що всередині неї будуть зачинені Істина і Благодать Божа… Результат відомий (1054 р. католики відкололись від Церкви – прим. перекладача)… Як ми незабаром побачимо ті ж аналогічні результати для наших північних, зваблених братів, які додають беззаконня до беззаконня, при тому не видно, щоб вони виносили висновки як з поневірянь інших, які раніше за них відступились, ані з власних поневірянь у минулому…
Хіба вони не знають, що не може бути й мови, щоб Святу Софію в Константинополі замінили якоюсь іншою будівлею коли-небудь, яка б вона не була велика за розмірами; тому що Свята Софія, Велика Церква, не є стіни, бані, мозаїки та апсиди, а це є Премудрість Божа, Христос, Церква. Яка сьогодні відпочиває у смиренному Фенері, цей Маяк, який завжди світиться, стійкий Проводир і Провідник Православ’я?
Коли я читаю подібні статті з Півночі, я не знаю чи варто сміятися, чи плакати… Падіння наших північних братів дуже болісне… Дійсно молюся, щоб Бог їх напоумив, щоб вони покаялись і отямилися.
Зрештою, нехай вони глибоко ознайомляться зі Священним Писанням та Священним Переданням нашої Церкви. І нарешті зрозуміють суть Вчення Церкві та її життя, як це вишукано описано в листі Якова наступними словами:
“Звідки війни та свари між вами? Чи не звідси, від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють? Бажаєте ви та й не маєте, убиваєте й заздрите та досягнути не можете, сваритеся та воюєте та не маєте, бо не прохаєте, прохаєте та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої. Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається. Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: Жадає аж до заздрости дух, що в нас пробуває? Та ще більшу благодать дає, через що й промовляє: Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать” (Яков 4:1-6).
