Багато хто вважає, що негативна позиція Росії щодо питання Святої Софії пов’язана з автокефалією, наданою Православній Церкві України Вселенським Патріархатом, йдеться у редакційній статті грецького англомовного видання Orthodox Times, переклад якої наводить речник ПЦУ архієпископ Євстратій Зоря.
Серед них є деякі єрархи та інші, хто пов’язав рух країни з кількома пророцтвами та видіннями [йдеться про поширювані у грецькому світі протягом останніх століть «пророцтва» про нібито визволення Росією Константинополя з-під влади турків з подальшим поверненням цього міста під владу греків – перекл.].
І все ж ціла ця теорія не має нічого спільного з реальністю. Володимир Путін втягнув Туреччину в гру великих держав у Сирії та Лівії. В цих випадках обидві країни перебували в протилежних таборах, але водночас вони були друзями та союзниками… Вони мали спільну позицію навіть щодо питання Скоп’є та угоди у Преспі [йдеться про врегулювання суперечки щодо назви Північної Македонії – болючого питання для Греції, в якому Москва намагалася всіляко протидіяти успіху досягнутого між Афінами та Скоп’є компромісу – перекл.].
Це проста справа: Росія хоче кинути виклик НАТО за допомогою Туреччини. Путін ніколи не цікавився Православною Церквою. Навпаки, його цікавило, як буде впливати Московський патріархат на інші Церкви.
На додаток, він навіть намагався створити проблеми на Афоні, перш ніж виникло питання про автокефалію Православної Церкви України. Він також створив проблеми на Всеправославному Соборі на Криті. Росія не збирається відмовлятися від мрії стати провідною силою православних. Московський Патріархат також прагне посилити свій вплив, оскільки Путін надає йому більше влади та фінансової підтримки.
Справа Святої Софії – це не питання, до якого Росія може бути байдужою. По суті, Путін підтримує Ердогана, тоді як Московський Патріархат намагається не пасти задніх, щоби не наражатися на критику християнського світу. Він, можливо, вчинить якісь “дії”, щоби пам’ятка не була “пошкоджена”. Однак, все це лише слова, коли на задньому плані, здається, є зловісні приховані задуми.
