Порівнявши себе з пророком, очільник РПЦ патріарх Кирило закликав паству не вірити власним очам і вухам, якщо до них долітає інформація про земне багатство верхівки РПЦ. Чим не можливіться знову подивитися на активи предстоятеля Російської православної церкви? Про це у своєму матеріалі для «Новой газеты» пише журналіст Олександр Солдатов. Наводимо текст його публікації українською мовою.
Останнім часом проповідь Кирила рідко може стати «інформаційним приводом». Але проповідь другого серпня, в день пророка Іллі, виголошена в однойменному московському храмі в Обиденському провулку, таким приводом стала.
Спочатку патріарх підкреслив, що говорить «Божу правду», а пророк — це і є «той, хто передає людям Божу правду». Потім — підірвав амвон світською, трохи сленговою лексикою: «Маячня … Я піднатужився …» І сказав вірянам, що у нього немає 6 мільярдів доларів, а мета всіх публікацій про його майно — «скомпрометувати тих, хто правду Божу проголошує … щоб народ перестав нас слухати».
Патріарх розповів про свою розмову з бідним старим архієреєм, який попросив у нього трохи грошей. «Ну ми ж вам перераховуємо гроші». — «Та ні, ви зі своїх допоможіть». З розповіді випливало, що своїх грошей у патріарха немає … Хоча Кирило не назвав імені свого співрозмовника, але з опису схоже, що це колишній архієпископ Керченський Анатолій (Кузнецов), якому зараз 90 років.
Родом із 90-х
Описувати майно Володимира Михайловича Гундяєва (офіційне ім’я патріарха РПЦ) строго юридично неможливо. Це майже як поставити собі за мету «об’єктивно» оцінити активи В.В. Путіна або, скажімо, Сергія Шойгу.
Структура подібної власності вкрай розмита, а грань між особистим і «загальнонародним» часто стирається. Так і в РПЦ – десятки палаців, розкішних лімузинів, яхти, годинники, одяг, інші предмети розкоші начебто «належать всій церкві». Але розпоряджатися ними може лише одна людина. «РПЦ – це я», – трохи перефразовуючи Людовіка XIV, міг би сказати Кирило.
Пік публікацій про його багатства припав на кінець 90-х – початок нульових, коли Кирило ще не був патріархом. Нагадаємо лише кілька ключових епізодів.
Від 1989 року до свого призначення патріархом в 2009-му Кирило керував Відділом зовнішніх церковних зв’язків (ВЗЦЗ) патріархату. У 90-ті цей відділ замкнув на себе майже всі сфери діяльності РПЦ, крім хіба що богослужінь і освіти.
Цигарки
Першим його великим комерційним проєктом була фінансово-торгова група «Ніка», створена в 1993-му році. Її віце-президентом став протоієрей Володимир Верига — комерційний директор ВЗЦЗ, який помер від коронавірусу на Великдень.
За участю «Ніки» під виглядом гуманітарної допомоги, без митних зборів, до Росії ввезли кілька мільярдів сигарет. Завдяки тій афері Кирило навіть отримав прізвисько «Тютюновий».
Пізніше, на одній з пресконференцій, він намагався перекласти відповідальність на уряд: мовляв, ВЗЦЗ не знав, «що ж робити: спалити ці сигарети або відправити їх назад? Ми звернулися до уряду, і він виніс рішення: визнати це гуманітарним вантажем».
Колишній глава Податкової служби Олександр Починок в своєму інтерв’ю «Известиям» фактично спростував це. Інформацію про тютюнові афери в ЗМІ «злили» Національний фонд спорту та інші конкуренти.
Нафта
По лінії іншої комерційної структури, заснованої РПЦ, — «Міжнародного економічного співробітництва» (МЕС) — ВЗЦЗ взяв участь в експорті нафти. Він також був звільнений від митних зборів. За інформацією The New Times, тільки в 1997 році обіг компанії сягнув $2 млрд.
У раді директорів МЕС Кирила представляв єпископ Віктор (П’янков), нині безбідно живе у Флориді. Автор фільму телеканалу «Дождь» «Папа російський» Сергій Єрженков виявив кілька метастаз МЕСу: його колишній гендиректор Віталій Кирилов придбав для Кирила знаменитий пентхаус в Будинку на набережній і очолив фонд «Російська культурна ініціатива» в Женеві, де в 1970-ті Кирило починав свою кар’єру на посаді представника РПЦ при Всесвітній раді церков. (До речі, зараз цю посаду обіймає його племінник, протоієрей Михаїл Гундяєв.)
З часів служіння в Женеві у Кирила залишилося шале в горах, подароване однієї швейцаркою. Сам же Віталій Кирилов фігурує в опублікованій швейцарськими спецслужбами доповіді, де його фонд підозрюється у відмиванні грошей через нафтотрейдинг.
«Бізнес-шлейф» Кирила залишився у всіх місцях, де він служив. Так, від 1984 до 2009 року він очолював Смоленську єпархію. О. Андрій Кураєв стверджує, що досі Кирилу належить «завод з огранювання діамантів в Смоленську», хоча «сама по собі Смоленська єпархія злиденна».
Історію з цим заводом розслідував в 1999 році «МК». Бізнес-партнером ВЗЦЗ в тому делікатному бізнесі була компанія «Артгемма», для якої Кирило здобував ліцензії на право роботи з дорогоцінними металами і камінням, а також на реалізацію готової продукції. Згідно з угодою з іншими засновниками, фіксована частка прибутку ВЗЦЗ від цього бізнесу складала 15%.
У 1989 році до Смоленської єпархії приєднали віддалену від неї на сотні кілометрів Калінінградську область. Вона до досі залишається під прямим управлінням патріарха. Експерти пояснюють це участю Калінінградськой єпархії в діяльності підприємства «БМВ Русланд», куди вкладена частина капіталів МЕС через компанію «Вітал».
PR-катастрофа
Останнє «пророче» звернення Кирила до теми власних багатств стало несподіванкою. Систематичні журналістські розслідування на цю тему припинилися приблизно 8 років тому, коли патріарх зазнав найбільшой PR-катастрофу, від якої ні він, ні РПЦ не оговталися.
У 2012 році навколо патріарха вибухнуло одразу три скандали: виступ Pussy Riot і вимога безжально покарати активісток, вкрай незручні спроби виправдатися за годинник Breguet, які намагалася «відфотошопити» пресслужба патріарха, і судовий процес навколо пентхаусу в Будинку на набережній, де , як з’ясувалося, проживають родичі патріарха.
Ведмежу послугу Кирилу тоді співслужив пропагандист Володимир Соловйов, який передав світу абсурдну версію патріарха. Виявляється, що годинник, який потрапив на фото, у патріарха є, але він його ніколи не одягав. Той скандал мало чого навчив Кирила — вже в лютому цього року видання «Открытые медиа» виявило у нього новий елітний швейцарський годинники з прикрасами з діамантів.
Але найогиднішою була історія з «пильною» квартирою, затіяна «сестрами». Якась Лідія Леонова, яка переїхала з Кирилом в Москву зі Смоленська і зареєстрована разом з ним в Будинку на набережній (вул. Серафимовича, 2), подала до суду на сусіда — знаменитого лікаря-кардіохірурга, колишнього міністра охорони здоров’я, а тепер священника РПЦ Юрія Шевченка.
Нібито під час ремонту своєї квартири поверхом нижче він покрив тонким шаром нанопилу квартиру патріарха, очищення якої коштує рівно стільки ж, скільки сама квартира Шевченка.
Передбачається, що так Леонова хотіла вдвічі розширити власну житлову площу. Коли той же Соловйов запропонував патріарху пробачити сусіда, пролунала дуже несподівана для християнина відповідь: «Пробачити було б некоректно».
Сестри, палаци і втеча капіталів
«Сестри патріарха», що потрапили в об’єктив ЗМІ після «пилової» квартири, — окрема тема для світської хроніки. Офіційно у Кирила є тільки одна сестра — Олена, яка керує регентським відділенням Санкт-Петербурзької духовної академії. Але ще в 70-ті, в роки служіння ректором цієї академії, у Кирила з’явилася перша духовна сестра, а в роки служіння в Смоленську — друга, та сама Леонова. У термінології Володимира Соловйова вони є двоюрідними / троюрідними.
Однак доцент Санкт-Петербурзької академії архімандрит Августин (Нікітін) стверджував, що до знайомства з Кирилом Лідія Леонова «працювала на оборонних підприємствах Смоленська». Частина важливого для Кирила майна, як стверджують джерела з оточення патріарха, крім «сестер», оформлена на двох молодих єпископів: Виборзького і Приозерського Ігнатія (Пуніна, відомий також як Пуфік) 1973 року народження та Істринського Серафима (Амельченкова) 1985 року народження (народився , до речі, в Смоленську, куди Кирило був переведений в 1984-му).
Але простими квартирами типу пентхаусу в Будинку на набережній патріарх не користується. У його розпорядженні — численні розкішні резиденції з ексклюзивними італійськими меблями і кваліфікованим персоналом, що охороняються ФСТ.
Так, вони не належить Кирилу, і він не несе зобов’язань, пов’язаних з їх утриманням, але доступ простим смертним, зокрема єпископам, туди закритий. Чергову патріаршу резиденцію в Пушкіні під Петербургом будує Управління справами президента РФ, вкладаючи туди мільярди бюджетних рублів.
Завдяки коронавірусній самоізоляції патріарха громадськість трохи більше дізналася про загадковий об’єкт «Скит» — основне місце його проживання під Москвою, на території Баковського лісництва в Одинцовському районі. У період від Великодня і до освячення «головного храму» ВС Росії патріарх служив келійно на цьому самому об’єкті, який в офіційній хроніці стали називати «скит св. Олександра Невського ».
За статутом РПЦ скити засновуються при монастирях рішенням Синоду, проте «скит св. Олександра Невського» у цих рішеннях не згадується. Можливо, він навіть не входить до складу Московського патріархату?
- Серед інших атрибутів розкішного життя, які, звичайно ж, «не належать особисто патріарху», — бізнес-джет Gulfstream G450 вартістю 43 млн доларів, на якому Кирило до коронавірусу літав країною. Літак був зареєстрований в Сан-Марино під номером T7-ZZZ.
- Також патріарх літав на Embraer Legacy 600 вартістю більше $25 млн, що належить власнику «Руської мідної компанії» Ігорю Алтушкіну. Частину бізнес-інтересів Кирила раніше пов’язували з Уралом — зокрема, з видобутком смарагдів підприємством «Уралазбест».
- По землі патріарх їздить на «мерседесі» з кузовом «лімузин» (держномер — с050рм 177) в складі кортежу з машин супроводу і охорони. У його автопарку ще кілька позашляховиків і особливо дорога його серцю «чайка», на якій колись його, симпатичного хлопця, катав митрополит Никодим (Ротов).
Можливо, відповіді на питання про реальні статки Кирила слід шукати в історії з несподіваним банкрутством в 2016 році банку «Пересвет» — вельми успішного дітища РПЦ і Торгово-промислової палати РФ, капіталізація якого в 2000-ті роки зросла в сотні разів. Він був створений на початку 90-х з ініціативи того ж Кирила, і в ньому тримали свої гроші кожен третій підрозділ РПЦ. Крім того, коли Кирило став патріархом, депозити в банку розмістили «Транснефть», РОСНАНО, «РусГідро», аеропорт Пулково, Федеральна пасажирська компанія та інші гіганти.
Банк славився обережною кредитною політикою, і раптом 5 жовтня 2016 року розпочав видавати в величезних кількостях високо ризиковані кредити структурам, які не мають активів і зареєстровані в офшорах.
За даними авторитетного агентства Fitch, деякі з цих організацій були афілійовані з представниками менеджменту банку. А вже 13 жовтня зник глава правління банку Олександр Швець. Всього з цієї фінансової установи було виведено близько 5 млрд доларів — і хто був реальним бенефіціаром афери, залишається тільки здогадуватися.
Кому все дістанеться?
Взагалі, в Євангелії Ісус закликає: «Не збирайте собі скарбів на землі» (Мф., 6:19). Здавалося б, зовсім вже буквально цей заклик стосується монахів, які дають обітницю нестяжанія і не мають прямих спадкоємців. Проповідь Кирила про шість мільярдів о. Андрій Кураєв назвав «дуже серйозною PR-помилкою», оскільки життя Кирила всі бачать на власні очі і це сильний контраст на тлі проповіді.
Судячи з учинків патріарха, він намагається примирити в своїй свідомості непримиренне за допомогою ототожнення церковного майна і свого особистого. Ну, може, робить невеликі виключення для деяких офшорних рахунків.
У зв’язку з цим варто уважніше придивитися до стрімкого кар’єрного злету 35-річного митрополита Антонія (Севрюка), який з комфортом живе нині в Парижі. Хлопчина народився в Твері, а 22 роки раптом став співробітником Служби комунікації ВЗЦЗ і референтом голови відділу митрополита Кирила.
- У 24 роки, після обрання шефа патріархом, він вже особистий секретар предстоятеля і глава всього його секретаріату. У тому ж віці пострижений в чернецтво, а через рік був висвячений у сан ієромонаха.
- У віці 25 років Антоній отримує призначення на прихід в Рим, а в 28 років, через 3 роки, зводиться в сан архімандрита (при тому що для цього потрібно прослужити 40 років!).
- У 30-річному віці стає єпископом Богородським, керівником управління із закордонних установ патріархії.
- Незабаром призначається єпископом Віденським і Будапештським і в 32 роки зводиться в сан архієпископа.
- Нарешті, в травні минулого року в віці 34 років призначається митрополитом Корсунським і Західноєвропейським, патріаршим екзархом Західної Європи.
Такої стрімкої кар’єри в РПЦ ще ніхто не робив. В оточенні патріарха переконані: Антоній, який скоро стане постійним членом Синоду, більше схожий на людину, в якій Кирило бачить свого спадкоємця.