Православні у Білорусі мають усе необхідне, аби здобути автокефалію. Про це у рубриці «Точка зору» на Радіо Свобода написав релігієзнавець, директор ГО «Центр релігійної безпеки», керівник проектів та програм Інституту релігії та суспільства Українського католицького університету Дмитро Горєвой.
«Православні у Білорусі мають усе необхідне, аби здобути автокефалію. Білоруси разом із українцями століттями належали до давньої Київської митрополії. Найдавніші білоруські єпархії – Турово-Пінська та Полоцька вже з початку ІІ тисячоліття підпорядковувалися київській кафедрі. У період становлення Великого князівства Литовського, у XIV–XV століттях ми тимчасово були роз’єданими в рамках Галицької та Литовської митрополій. Але після того, як Московська Церква пішла у розкол, Вселенський Патріарх Григорій ІІІ реорганізував православ’я у Великому князівству Литовському і постала митрополія Київська, Галицька і всієї Русі. Причому митрополичими осередками були Київ, Новогрудок у сучасній Білорусі та Вільнюс. Так було до 1686 року, коли ця велика митрополія була анексована Московським Патріархатом. Та ось 2 роки тому, восени 2018-го, Вселенський Патріарх Варфоломій скасував той акт, яким ця митрополія передавалася в управління Московському Патріарху, а отже не тільки Україна, а й Білорусь має право на власне автокефальне буття», – наголошує релігієзнавець.
За його словами, автокефалія Церкви Білорусі була би вигідна Православній Церкві України: «Така автокефалія була би вигідна Православній церкві України (ПЦУ). Це було би встановленням історичної справедливості. Частина Київської митрополії, що спочатку була в її складі, а тепер має автокефальний статус. А не у складі Московського Патріархату, що її анексував. До того ж Православна Церква Білорусі, вірогідно, першою отримала би визнання саме з боку ПЦУ, у той час, як РПЦ розповідала би про «білоруських розкольників». Це зробило би дві Церкви союзниками на міжправославній арені і допомогло відстоювати власні церковні інтереси.
Формально шлях білорусів до томосу відкритий. Питання у волі та бажанні. Простіше кажучи, чи є кому давати майбутній томос? У наших північних сусідів немає такого різноманіття православних Церков, які були в Україні. В них просто не існує альтернативи Московському патріархатові. Білоруська автокефальна православна церква (БАПЦ) – не визнана структура, яка має мізерну кількість парафій та послідовників, і то головним чином за межами Білорусі, в еміграції.
Отже, допоки в Білорусі сам народ не захоче автокефальної, незалежної від Москви Церкви, цього не вдасться зробити жодному з політиків. Наразі ще не видно яскраво артикульованого бажання «Геть від Москви».
