Інформація про інфекції та смертність від коронавірусу надходить щодня, поширюючи жах у суспільстві. Тим часом нам потрібен не страх, а проста обережність і здоровий глузд, попереджає архієпископ Мішель Опеті, архієпископ Парижу, повідомляє KMC.
Він нагадує, що набагато більше людей помирають від серцевих нападів або раку. Однак до цих захворювань, не менш небезпечних, ніж COVID, ми вже звикли. Якби нам щодня казали, скільки людей померло від раку, ми б ще більше перелякалися, додає єрарх, який 20 років працював лікарем, перш ніж стати священником.
“Ми дбаємо про загальне благо, тому нам слід бути обережними одне з одним. Однак обережність – це не терор і навіть не атмосфера насильства, бо я бачу, що ті, хто суворо не дотримується мінливих правил поведінки, піддаються агресії, навіть фізичній, оскільки люди ставляться до них майже, як до вбивць. Ми чітко бачимо, що це перебільшений підхід до запобіжних заходів. Звичайно, потрібна обережність, це наш обов’язок, також як християн. Але найбільше нам бракує здорового глузду “, – зазначає він.
Виступаючи на Ватиканському радіо, архієпископ Опеті зізнався, що пандемія вкотре дала зрозуміти сучасній людині свою смертність. “Однак страх смерті не повинен паралізувати нас. Усвідомлення смерті має допомогти нам оцінити нинішнє життя та відкрити себе перспективі життя після смерті”, – каже архієпископ Парижа.
“Коли я був лікарем, мені вдавалося, як це прийнято називати, “рятувати чиєсь життя”. Але насправді я не рятував життя, я просто підтримував пацієнта фізично живим ще кілька років. І я був задоволений цим, це була моя професія. Однак, як лікар, я не міг врятувати своє життя, бо смерть настає в кінці. Смерть все одно настане, рано чи пізно. Але зараз, як християнин і священник, я маю на меті не врятувати чиєсь життя, а допомогти їм увійти в Життя, прожити життя плідно. Я проголошую Життя, яке є сильнішим і більшим за органічне, тілесне, в якому ми опинились сьогодні і якого не стане завтра”, – каже архієпископ.
Архієпископ Опеті зауважує, що людство продовжує ірраціонально переважати страх смерті, на свідомому рівні його витіснивши. “Нам здавалося, що ми подолаємо смерть, якщо забудемо про неї. Тим часом через пандемію смерть знову здивувала нас і нагадала про своє існування”, – стверджує він.
