Муміфікований ембріон, який виявили у труні шведського єпископа XVII століття, найімовірніше був його онуком, вважають вчені. Про це повідомляє ВВС.
Крихітне тіло недоношеної дитини знайшли у 2015 році захованим в ногах єпископа Лундського Педера Вінструпа – впливового теолога XVII століття. У 2015 році могилу Вінструпа вирішили перенести з крипти в одну з веж кафедрального собору Лунда.
Вчені з історичного музею при Університеті Лунда скористалися цією можливістю, щоб вивчити муміфіковані останки, які вважаються одними з найкраще збережених з тієї епохи.
Вони поклали труну в КТ-сканер і виявили, що єпископ у ній не один. “З ним там компаньйон, маленька дитина, п’яти- або шестимісячний плід, спеціально кимось захований внизу труни. Може, вони якось пов’язані”, – сказав у 2015 році керівник музею Пер Карстен.
У квітні група вчених з Лунда та Стокгольма опублікувала доповідь, у якій йдеться, що спорідненість між єпископом і ембріоном вдалося встановити.
Проаналізувавши ДНК обох тіл, вчені встановили збіг у 25%. Це означає, що між ними родинний зв’язок другого ступеня: як дядько і племінник, двоюрідні брати, брати з одним загальним батьком.
Але з огляду на різницю у віці, найімовірніше, що це дідусь і онук, вважають вчені. Аналіз хромосом також показав, що ембріон був дитиною сина епіскопа. У тіл не збігалися мітохондріальні ДНК, які передаються від матері. Проте збігалася Y-хромосома, яка передається від батька.
У єпископа Вінструпа був один син, який досяг дорослого віку, – Педер Педерсен Вінструп. Він був одружений на знатній жінці, яка успадкувала маєток батька. Але в період Редукції (друга половина XVII сторіччя) у Швеції, коли королі забирали у дворянства землі, Вінструп-молодший втратив володіння і прожив решту життя в бідності.
Вважалося, що синів у нього не було.
