Шлях Патріарха РПЦ Кирила у велику віру почався в 18 років, коли його наблизив до себе завербований КДБ єпископ. Усе своє життя Гундяєв провів під контролем спецслужб, а отримавши позивний “Михайлов”, і сам почав будувати імперію в православному світі, невідривно пов’язану з державним апаратом.
Про це розповідає в своєму спецпроекті “Грішний трон Кирила. Історія про великі гроші, розпусту, амбіції і ФСБ” LIGA.net.
Старт його кар’єри тісно пов’язаний з протекцією впливового митрополита, який співпрацював з КДБ, Никодима (Ротова), розповідає LIGA.net релігієзнавець Олександр Солдатов.
Усе це відбувалося в кінці 1960-х – початку 1970-х років, коли стрімка кар’єра без активного сприяння КДБ була неможлива, говорить Солдатов. Особливо – без першого головного управління, яке відповідало за зовнішню розвідку. А Кирило нескінченно вояжував країнами Близького Сходу і Африки, Європи і США, Болгарії, Югославії, Греції та Румунії.
Згідно з архівними документами і завдяки порівнянню дат візитів, можна припустити, що майбутній глава РПЦ отримав оперативний псевдонім “Михайлов”, а його покровитель митрополит Никодим співпрацював зі спецслужбами під псевдонімом “Святослав”. Це підтверджує і релігієзнавець Солдатов. Він каже: люди з близького кола Никодима згадували, що Никодим охоче благословляв церковних юнаків на вербування в КДБ, супроводжуючи це фразою: “Не бійтеся – ми їх проведемо”.
Никодим був у близьких стосунках зі спецслужбами, виконував партійні завдання за кордоном, говорить директор Центру релігійної безпеки Дмитро Горєвой. Фактично він був інструментом КДБ, який використовував церкву для просування інтересів СРСР: “Він очолював відділ зовнішніх церковних зв’язків, контактував з іноземцями, створив групу топових ієрархів, яку називали никодимівцями. Ця група подавала себе як ліберальну, модерну в поглядах, але – працювала на Радянський Союз”.
“Ми свого часу жартували над фотографією, на якій Путін, будучи вже президентом, розмовляє з патріархом Алексієм II. Що треба під це фото поставити підпис: полковник розмовляє з генералом, – каже LIGA.net релігієзнавець, доктор філософських наук Юрій Чорноморець. – Вербівка була загальноприйнятою практикою. Це стосувалося майже всіх єпископів. Уникнути не можна. Кирило – не виняток”.
Після розвалу СРСР агенти в РПЦ нікуди не поділися, а перейшли під заступництво наступниці КДБ – Федеральної служби безпеки.
Кирило дивиться на цю “співпрацю” з ФСБ як на інструмент. Сьогодні він робить поступки системі, а завтра завдяки цьому виграє – для церкви, для себе особисто, вважає Чорноморець.
Він хотів, вступивши в тісний діяльність з усіма структурами, стати геополітичним лідером, щоб в світі були Папа Римський і патріарх Кирило, і більше нікого.
