Напередодні Христового Різдва на шпальтах італійських часописів «Repubblica» ти «La Stampa» побачило світ інтерв’ю з Папою Франциском. Папа Франциск поділився думками про значення Різдва сьогодні і розповів про Різдво свого дитинства у Буенос-Айресі, про свої улюблені книжки та спорт.
Про це розповідає Vatican News.
Зі своїх спогадів про Різдво в Аргентині Папа розповів, що в його родині його відзначали вранці 25 грудня в домівці дідуся й бабусі. Одного разу, згадує він, «ми прийшли, а бабуся ще робила каппеллетті (з італійської “капелюшки” – різновид виробів з тіста з начинкою, схожий до пельменів), робила їх вручну. Того ранку вона наробила їх 400! Ми були приголомшені! Там збиралася вся наша родини, дядьки й тітки та кузини».
Говорячи про спогади з дитинства, Папа розповів, як святкували його день народження. «Це було свято для всієї родини», – розповів він, згадуючи про те, що з цієї нагоди мама готувала «дуже густий гарячий шоколад».
Щодо улюблених ігор з дитинства, він говорив про футбол, який грали на площі поблизу домівки разом з усіма дітьми мікрорайону. М’яч тоді був просто скручений з ганчір’я, «pelota de trapo», що став символом Аргентини тих часів. Але про себе Папа говорить, що не був надто вправним. «Я в ті часи стояв на воротах, де якось давав собі раду. Бути воротарем стало для мене великою школою життя. Воротар повинен бути готовим відповісти на загрозу, що може надійти з будь-якого боку», – зазначив він.
Юний Хорхе Берґольйо грав також і в баскетбол. У сім’ї, однак, високо цінувалося читання, зокрема, батько був «пристрасним читачем». Папа згадує про деякі книжки, що мали великий вплив на його формування, які допомогли йому зростати. Зокрема, це роман «Серце» Едмондо Де Амічіса, романи Хорхе Луїса Борґеса та Федора Достоєвського, поезія Фрідріха Гьольдерліна. Очевидно, не могло забракнути «Заручених» Алессандро Мадзоні чи «Божественної комедії» Данте, уривки з яких батько цитував по пам’яті. Мама ж переповідала дітям ліричні твори, прослухані по радіо та водила дітей до театру. За словами Святішого Отця, читання є «діалогом з книжкою, моментом близькості, яку тобі не можуть надати ні телебачення, ні таблет».
Папу Франциска запитали, чи він ностальгує за молодістю? Іноді, зізнається він, згадуючи про якісь приємні речі. Як от відзначення 16-річчя, яке в тогочасному аргентинському суспільстві вважалося входження в доросле життя, коли він, одягнувши штани дорослого покрою, прийшов до бабусі Марії та її зворушення, коли вона побачила його таким. Бабуся Роза «була більш стриманою, вона мало говорила, але все розуміла». Святіший Отець зізнається, що ностальгує саме за хвилинами, пережитими з дідусями й бабусями, однак «меланхолія мене не опановує», – додає він, пояснюючи: «Можливо, це через моє особисте формування, я не дозволяю на це. Можливо, це через те, що трохи успадкував характер від мами, яка завжди дивилася вперед». Щодо того, чиєї присутності йому найбільше не вистачає, Папа говорить про своїх братів, про яких, однак, завжди думає зі спокоєм, уявляючи, що вони «перебувають у мирі».
