Москва нападає, де вона хоче, а інші Церкви цього не хочуть бачити. Про це пише грецький журналіст Андреас Лаударос, матеріал якого опублікувало Київське православ’я.
За його словами, багато політичних і військових питань схожі на нинішню ситуацію в Російській Церкві, але, на жаль, нічого церковного.
«Російська Церква справді велика організація. Це величезна сила, з майже нескінченними ресурсами та неймовірними механізмами, яка робить все, що хоче, тому що просто може. Ми не можемо точно сказати, чи вона залишається Церквою.
Про те, що російські священники служать на парафіях Константинопольського Патріархату без дозволу патріарха. Провокаційне вторгнення в юрисдикцію Олександрійського Патріархату. Своєрідним заручником є Єрусалимський Патріархат, який діє з «пістолетом у храмі», заперечуючи ситуацію, а також загрози таким церквам, як Грецька та Кіпрська зменшити туристичні потоки чи навіть створити російські церковні структури на їх канончної території, є лише верхівка айсберга.
Тепер очевидно, що Російська Церква замість того, щоб турбуватися про свою реальну і богословську ідентичність, захоплюється собою і своїми діями заявляє, що може жити без інших.
Як інший Нерон, який спалив Рим і звинувачував в цьому християн, так і Патріарх Кирило «спалює» всі узи, кожну священну узи, точніше, серед православних, щоб звинуватити Константинополь з більшою зарозумілістю… «Це не моя вина… вони мене змусили», – пише журналіст.
Він ставить риторичне питання, де в цій ситуації інші помісні Церкви?
«Давайте визнаємо, заради економії «дебатів», але й, на мою думку, реальності, що Московський Патріархат заблукав. Це працює поза церквою, і є неортодоксальне і небезпечно. Вона вторгається у Фанар, вторгається в Олександрію, тероризує Єрусалим, загрожує Афінам. Що роблять інші Церкви, інші Предстоятелі? Чому ніхто не говорить?
Як можна спостерігати за цими неймовірними діями і не робити жодної речі? Чому ніхто не вимагає від Вселенського Патріарха скликати Великий Синод для розгляду дій Росії? Чому ніхто не бунтує проти всього, на що ми з ніяковістю спостерігаємо, – крім тих небагатьох, хто ще хвилюється за Церкву, – щоб Російська Церква повернулася до ладу?
Шановний архієпископ Албанії, який написав так багато рефлексивних текстів щодо українського питання та дії Константинополя, чому він нічого не говорить? Антіохія , що зупинило Єрусалимський патріархат у його діях в Катарі, чому не коментує? Єрусалим, який також припинив спілкування з Румунією через вторгнення на його територію… де він?
Я не історик, щоб знати всі періоди Православної Церкви, але я впевнений, що той, який ми переживаємо, буде зарахований до найтемніших.
Це буде період, коли кожна Церква буде ізольована у своєму мікрокосмосі, відмовляючись захищати те, що вона відстоює, щоб не порушити баланс і стосунки.
Вищі священнослужителі, архієреї та керівники, які виходять на кафедри і закликають вірних наслідувати мучеників і підтримувати їх віру, водночас роблять вигляд, що не бачать падіння, в яке впала Православна Церква. І це найгірша поведінка, яку можна показати. Того, хто не повстає проти несправедливих і незаконних, тому що це просто не стосується його», – наголошує автор.
