Релігієзнавець Дмитро Горєвой проаналізував можливі сценарії суду над РПЦ так званої Пентархії – зібрання Константинопольського, Олександрійського, Антіохійського, Єрусалимського Патріархів, а також Предстоятеля Кіпру.
Про це йдеться в його матеріалі на LB.
Автор зазначає, що не можна сказати, що суд Пентархії над РПЦ чи її патріархом – це щось безпрецедентне. Ні, таке вже було в історії. У 1666 р. 4 східні патріархи засудили очільника МП Нікона. Тому не вдасться заявити, що Пентархія не має повноважень на суд над Кирилом. Історичний прецедент був уже над його попередником.
“Якими є основні сценарії засудження РПЦ? Почнімо з умовно м’якого сценарію – засудження низових виконавців. Якихось кліриків чи ієрархів. Як пояснює отець Кирило Говорун, це стосуватиметься тих, хто буде реалізовувати рішення РПЦ, тобто хто поїде і буде служити в Африці і створюватиме там паралельні структури. Це однозначне порушення канонів.
Також він додає сюди різноманітних «особливо балакучих» ієрархів і кліриків РПЦ, які у своїй медійній активності давно втратили будь-яку мораль чи сором. Той самий митрополит Запорізький Лука, на телеграм-каналі якого просто якийсь портал до пекла, або митрополит Іларіон Алфєєв, якого патріарх Варфоломій прямо звинувачував у брехні.
Такий сценарій дозволяє випустити пару у двосторонніх стосунках, при цьому зберігаючи простір для подальшого діалогу. Умовно пропонується пожертвувати парою пішаків, аби почати все з чистого аркуша. Причому почати тут і зараз. Імовірність такого сценарію доволі висока, адже давні патріархи не бажають бити горщики повністю, вони хочуть лишити можливість діалогу. Прогнозована випадковість саме такого сценарію – 55%”, – пише Горєвой.
Він також описує середній сценарій, який полягає в засудженні вже керівництва церкви – перш за все патріарха Кирила, а за ним уже митрополита Онуфрія і всього Синоду Російської церкви як відповідальних за відверті антиканонічні дії в Африці.
“Прецеденти та повноваження Пентархія має. Зрозуміло, що нинішня РПЦ просто не визнає цього. Ми вже бачимо, як патріарх Кирило почав готувати паству до нового раунду конфлікту. Він заявив, що частина православ’я скоро піде в розкол. Тобто саме так він буде інтерпретувати суд над ним. Мовляв, він – за істину, а ті, хто проти нього – розкольники.
Східні патріархи це прекрасно розуміють, але, засудивши його, вони подадуть сигнал, що з теперішніми очільниками Московського патріархату домовлятися неможливо, і будуть чекати на зміну влади. На кшталт того, як Дмитро Мєдвєдєв у своїй статті закликав не домовлятися з українською владою, а чекати на прихід нової. Це заморозить конфлікт на деякий час. Імовірність такого сценарію дещо нижча через високий рівень несприйняття акту в РПЦ, а отже, потенційну неефективність його як інструменту покарання. Прогнозована випадковість саме такого сценарію – 35%”, – каже автор.
Ну і, нарешті, жорсткий сценарій стосується не персонального, а інституційного рівня.
“Патріархи можуть відкликати Ороси 1590 та 1593 р., якими визнавали російську автокефалію та проголошували московський патріархат. Перший акт був ухвалений Синодом Константинопольського патріархату і ним же може бути відкликаний. Але це дещо ризикований варіант, адже тоді вийде, що одна церква, нехай і перша за честю та материнська, може скасовувати інші церкви. Це може викликати обурення в середовищі інших церков і стати фактором консолідації для низки церков проти Фанару.
Натомість Орос 1593 р. ухвалювали всі східні патріархи. І вони соборно можуть його скасувати. За порушення канонів 6-го правила І Вселенського собору, 2-го правила ІІ Вселенського собору, 105-го правила Карфагенського собору, і там ще багато різних норм можна знайти. Скасування цього Оросу тягне за собою два інституційні наслідки: відміна патріархату та невизнання канонічної території РПЦ.
Російський патріарх перетворюється на архієпископа, що автоматично понижує його місце в Диптиху з 5 на 10 або 12 місце. Це спричинить загальні пертурбації в Диптиху. Окрім того, постане питання канонічної території РПЦ. Вона визнається станом на кінець XVI століття – тобто в межах Московської держави часів Івана Грозного. Без країн Балтії, Східної Європи, Кавказу, Середньої Азії, Далекого Сходу, Євросоюзу, Північної і Південної Америки та, зрозуміло, Африки. На цих просторах теоретично можуть з’явитися нові автокефалії, як-от у Білорусі. Або ж вони будуть поділені, знову ж таки, суто гіпотетично, між іншими церквами. До прикладу, Молдову можуть отримати румуни, країни Балтії – Вселенський патріарх, Кавказ – Грузинська церква, а Середню Азію – Антіохія як патріархат «усього Сходу». Це малоймовірний сценарій, адже його реалізація призведе до тектонічних зрушень у світовому православ’ї, а Церква як інституція є доволі інертною. Прогнозована випадковість – 10%”, – вважає релігієзнавець.
