Цими тижнями УПЦ МП, як структура, яскраво продемонструвала власні пріоритети і показала, у чому саме полягає її скарб. Про це пише оглядач Володимир Мельник.
«Коли мова йде про власні інтереси (майнові, адміністративні, політичні), УПЦ МП готова мобілізувати всі наявні ресурси у вигляді хресних ходів та стоянь, збору підписів, закликів, виступів, поїздок ієрархів у всі можливі інституції та країни, петицій та інтерв’ю в усі ЗМІ (1) коли під загрозою їхнє майно, (2) проти можливої автокефалії (травень 2018), (3) проти гіпотетичного вступу в НАТО (напр. 2008), (4) „за укрепление единства русского мира“ (грудень 2013), (5) проти переносу осідку УГКЦ в Київ (2005), (6) проти приїзду Папи Римського Івана Павла II (2001), (7) проти приїзду патр. Варфоломія (2021), (8) за чи проти тих чи інших політичних кандидатів», — зазначив Мельник.
Оглядач звернув увагу, що у перерахованих випадках, представники так званої УПЦ МП геть не бояться «нагнітання», «порушення душевного спокою» та «розділення вірян», бо «Церква з народом!».
«Але коли мова йде людей, про реальну загрозу, коли агресор фактично оточив Україну з трьох боків — тоді повне мовчання, бо „не бажаємо порушувати душевний спокій“. Тоді можна і не згадувати, що Церква з народом. Жоден з єрархів УПЦ МП за ці тижні не звернувся до агресора з закликом відвести війська! Навіть з тих, хто звертався у 2014 наразі мовчать. Жоден з тих, хто так полюбляє повторювати про те, що „готовий душу свою покласти за ввірену Богом паству“. Зрештою, це також доволі яскраве зізнання. Бо „Де скарб ваш, там буде і серце ваше“ (Мф. 6:19)», — пише Володимир Мельник.
«Не дивуйтеся, що і люди сприйматимуть вас за тим скарбом, який ви демонструєте. Це ваш вибір, кожного з вас!», — зазначає наостанок він.
