У Ватикані оприлюднили декларацію «Fiducia supplicans» Дикастерії доктрини віри, яку затвердив Папа, яка дозволяє благословляти пари осіб тієї самої статі, але поза будь-яким наслідуванням обрядів чи імітацією шлюбу.
Як наголошують у Ватикані, вчення про шлюб не змінюється, благословення не означає схвалення союзу, повідомляє VATICAN NEWS.
A statue is covered by snow in front of St Peter’s basilica on February 26, 2018 at the Vatican / AFP PHOTO / TIZIANA FABI (Photo credit should read TIZIANA FABI/AFP/Getty Images)
Як зазначається, на прохання про благословення двох осіб, навіть якщо їхній стан як пари є «неврегульованим», рукоположений священнослужитель може дати згоду. Але, наголошують, що цей жест душпастирської близькості не може навіть віддалено бути схожим із обрядом шлюбу.
Цей документ поглиблює тему благословення, розрізняючи обрядові та літургійні благословення від спонтанних, які більше схожі на жести народної побожності: саме в цій другій категорії розглядається можливість приймати також тих, хто не живе згідно з нормами християнської моральної доктрини, але смиренно просить благословення. Востаннє це відомство Римської курії публікувало декларацію, документ високої доктринальної ваги, ще 23 роки тому – декларацію «Dominus Jesus», що побачила світ в 2000 році.
«Fiducia supplicans» відкривається вступом префекта кардинала Віктора Фернандеса, який пояснює, що декларація поглиблює «душпастирське значення благословення», даючи змогу «розширити і збагатити його класичне розуміння» через богословське осмислення «на основі пастирського бачення Папи Франциска». Роздуми, які «передбачають справжній розвиток того, що було сказано про благословення» до цього часу, включаючи можливість «благословляти пари в неврегульованому статусі й одностатеві пари, без офіційного затвердження їхнього статусу і не змінюючи жодним чином віковічне вчення Церкви про шлюб».
Зазначається, що існують «різні випадки, коли люди спонтанно приходять просити благословення, чи то під час паломництва, в санктуаріях, чи навіть на вулиці при зустрічі зі священиком», і такі благословення «призначені для всіх, ніхто не може бути виключеним». Тому, зберігаючи заборону офіційно впроваджувати «процедури чи обряди» для цих випадків, рукоположений священнослужитель може приєднатися до молитви осіб, які «хоч і перебувають у союзі, який жодним чином не можна порівняти з подружжям, прагнуть довірити себе Господу і Його милосердю, прикликати Його допомогу, щоб бути провадженими до глибшого розуміння Його задуму любові та істини».
Тому третій розділ декларації відкриває можливість таких благословень, які є жестом стосовно тих, хто «визнаючи себе нужденними і потребуючими Його допомоги, не претендує на легітимність власного статусу, але благає, щоб все правдиве, добре і по-людськи цінне в їхньому житті і стосунках було наділене, зцілене і піднесене присутністю Святого Духа».
