Для нас, віруючих людей, страх Божий не означає буквально боятися Господа так, як, скажімо, боятися грому чи блискавки, темряви чи висоти. Страх Божий – це страх втратити Господа, відступити від Нього, відвернутися через гріх, виявити неповагу.
Про це розмірковує Предстоятель ПЦУ Митрополит Епіфаній.
За його словами, ми боїмося втратити Бога у своєму житті, втратити це ні з чим незрівнянне відчуття цілісності, доброти, правильності. Боїмося втратити любов, образити Бога. Це страх втратити правильний життєвий шлях і заблукати на смертельно небезпечні манівці.
“Загалом страх – це наша реакція на небезпеку та вияв нашого бажання уникнути її. Коли ми бачимо, що в чомусь є загроза для нас самих або для тих, про кого ми турбуємося – у нас виникає страх. Така реакція є цілком природною. Вона є захисним механізмом, який покликаний оберігати нас від небезпеки. У нашому випадку страх Господній – це бажання уникнути віддалення від Бога, це страх не перед Богом, а страх залишитись без Бога.
Спробую пояснити, як страх пов’язаний із мудрістю, на прикладі дитини. Дитина, яка вчинила шкоду, боїться батьківського гніву та осудження. Але хіба розумним буде тікати від батьків, ховатися від них чи брехати їм? Всяка мудра людина скаже, що для дитини краще і корисніше буде терпеливо прийняти батьківську настанову і навіть певне покарання за вчинену провину, аніж залишитися без цього. Бо не бувши застережена від зла, дитина далі може вчинити ще гірше, і тим ще більше собі зашкодити. Ось чому страх Божий – початок мудрості. Бо істинна мудрість – це прагнення жити праведним життям, життям у Бозі.
Мудрість же мирська, мудрість цього світу не така. Земна мудрість передбачає наявність знань про предмети і явища видимого світу, а богоугодна мудрість здебільшого є тими знаннями, що служать для спасіння людини, спасіння її душі. Земна мудрість хоч і може сприяти ухиленню людини від окремих видів гріха, однак не веде до викорінення гріховності як такої. Навпаки, дуже часто накопичення певних знань цього матеріального світу використовуються людьми для задоволення гріховних бажань і пристрастей (прагнення слави, влади, багатства тощо).
В очах грішних людей конкретна людина, яка володіє знаннями і можливостями в певній сфері, може шануватися як мудрець, але в очах Божих ця людина може бути великим грішником. Тому часто мудрість мирська не дорівнює мудрості, угодній Господу, і тій, до якої нас закликає Писання. Богоугодна людська мудрість проявляється у чистоті помислів, мирному настрої духу, скромності, милосерді, неупередженості, відсутності лицемірства.
Апостол Яків пояснив це так: «Хто мудрий i розумний мiж вами? Доведи це на дiлi добрим поводженням з мудрою лагiднiстю. Але якщо у вашому серцi ви маєте гiрку заздрiсть i сварливiсть, то не хвалiться i не говоріть неправди проти iстини. Це не та мудрiсть, яка сходить зверху, але земна, душевна, бiсiвська, бо де заздрiсть i сварливiсть, там безладдя i все лихе. А мудрiсть, яка сходить зверху, по-перше, чиста, потiм мирна, лагiдна, покiрлива, повна милосердя i плодiв благих, неупереджена i нелицемiрна» (Як. 3: 13 – 17).
Істинна мудрість – це дар Божий, це велика чеснота, це знання про Бога і Його Промисел, про призначення і покликання людини, це свідоме рішення слідувати цьому покликанню, виконуючи заповіді Божі, прагнучи вічного і блаженного життя у Царстві Небесному. В цьому сенсі початком мудрості є страх Божий: «Початок премудрости – страх Господній, і розум добрий мають ті, що додержуються заповідей Його» (Пс. 110: 10).
Тому, дорогі брати і сестри, не можна і не корисно через особистий страх віддалятися від Бога, тікати і ховатися від Нього, намагатися обманювати себе. Якщо відчуваєте страх перед Всевишнім через вчинені провини і гріхи, то потрібно звертатися до Бога з проханням про милість, про настанову, про виправлення. Він, як люблячий Отець, завжди нам пробачить і з радістю вийде назустріч. Таким чином страх природній, який є лише нашою емоційною реакцією, можна перетворити на чесноту, яку Писання називає «страх Господній». І саме з цієї чесноти розпочинається справжня духовна мудрість”, – зазначив митрополит Епіфаній.
