У столиці біля брами Святої Софії вшанували пам’ять Патріарха Володимира (Романюка) з нагоди 100-річчя від дня народження.
Про це повідомляє Вечірній Київ.
У день пам’яті українського духовного лідера відбулося покладання квітів біля місця його поховання поруч із Брамою святої Софії у Києві.Також представники духовенства відслужили заупокійну службу.
Пам’ятну церемонію організував Український інститут національної пам’яті.
Нагадаємо, що Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Володимир (у миру Василь Омелянович Романюк) народився в селі Хомчин Косівського повіту, нині Івано-Франківська область. У 1944 році був засуджений радянською владою на десять років ув’язнення за участь у національно-визвольному русі та відправлений на Колиму, де перебував до 1953 року. Після звільнення здобув богословську освіту: закінчив Вищі курси в Івано-Франківську та Московську духовну семінарію. У 1964–1972 роках служив священником на Івано-Франківщині.
20 січня 1972 року його знову заарештували — цього разу за правозахисну діяльність і підтримку українських православних вірян. Отримав вирок: сім років таборів і три роки заслання, які відбував у Мордовії та Якутії. У 1976 році, перебуваючи на засланні, оголосив про перехід до Української Автокефальної Православної Церкви. Продовжував правозахисну діяльність, а 1979 року став членом Української Гельсінської групи.
Після звільнення він став духовним лідером, який ніколи не боявся говорити правду. «Я був священником серед дисидентів і дисидентом серед священників», — говорив він про свою місію.
У лютому 1982 року повернувся до Косова, де жила його родина, але одразу потрапив під адміністративний нагляд. У 1987–1990 роках служив у парафіях УАПЦ у Північній Америці, займався літературною працею, зокрема написав книгу «Голос у пустелі».
У 1990 році прийняв чернечий постриг з ім’ям Володимир. Того ж року став єпископом Ужгородським і Виноградівським, пізніше — архиєпископом Вишгородським і Білоцерківським, вікарієм Київським УАПЦ. На початку 1993 року був призначений архиєпископом Львівським і Сокальським та увійшов до складу Священного Синоду УПЦ Київського Патріархату.
Після смерті Патріарха Мстислава 14 червня 1993 року його обрали Місцеблюстителем Патріаршого престолу й піднесли до сану митрополита. А 21 жовтня 1993 року Всеукраїнський Православний Собор обрав його Предстоятелем УПЦ Київського Патріархату з титулом Патріарха Київського і всієї Руси-України. Інтронізація відбулася 24 жовтня у Софійському соборі Києва.
14 липня 1995 року Патріарх Володимир раптово помер за загадкових обставин, під час прогулянки у Ботанічному саду. Духовенство Київського Патріархату вирішило поховати його на території Софії Київської, однак тогочасна влада відмовила, посилаючись на статус собору як пам’ятки ЮНЕСКО, запропонувавши поховати релігійного діяча, як мирянина на Байковому цвинтарі.
Під час похоронної процесії на Софіївській площі силові структури застосували насильство, що завершилася масовим протистоянням та жорсткими сутичками між учасниками похорону та міліцією й внутрішніми військами.
Ці трагічні події увійшли в історію як «Чорний вівторок». Зрештою, тіло Патріарха Володимира було поховане безпосередньо біля вхідної брами перед дзвіницею Софійського собору.
