Сьогодні Церква вшановує Вишгородську ікону Божої Матері, святиню, яку було вивезено з української землі, але пам’ять про яку не зникла з нашої історії.
Про це розповіли в ПЦУ.
За церковним переданням, ікону написав євангеліст Лука на дошці від столу, за яким трапезували Спаситель, Пресвята Богородиця та праведний Йосиф. Водночас дослідники датують її створення кінцем XI та початком XII століття й пов’язують її походження з візантійськими майстрами.
На початку XII століття ікона потрапила до Києва, а згодом опинилася у Вишгороді, де стала особливо шанованою святинею. Саме звідси походить її назва. У 1155 році князь Андрій Суздальський вивіз ікону до Володимира-на-Клязьмі, після чого її почали називати Володимирською. Згодом святиня опинилася в Москві і довгий час зберігалася в Третьяковській галереї, а у Вишгороді, у храмі святих Бориса і Гліба, є точна копія ікони.
Історія цієї святині особливо промовиста сьогодні, коли Україна знову переживає випробування, а разом із нашою землею намагаються привласнити й частину нашої історії.
Вишгородська ікона Божої Матері давно перебуває далеко від місця, де її почали шанувати, але її походження не стає від цього іншим. І, саме тому так важливо пам’ятати не лише про те, де перебуває святиня, а й про те, звідки вона прийшла.
