Про ситуацію УГКЦ в Криму Українській службі Польського радіо розповів отець Олексій Горобець-Долматов, Василіанського Чину святого Йосафата, пише РІСУ.
«В Криму діє п’ять греко-католицьких парафій, які були перереєстровані згідно з російським законодавством. Синод нашої Церкви виокремив з тодішнього Одесько-Кримського екзархату УГКЦ окремий Кримський екзархат.
Мав бути призначений єпископ, але якраз тоді сталися ці події 2014 року (анексія Росією Криму – ред.), і ті п’ять парафій опинилися на території Російської Федерації. Проблема є така, що бракує священиків. Нині там працює двоє священиків», – розповів він.
«Під час так званої „Русской весны” багато парафіян УГКЦ виїхало з Криму. У Севастополі, в тій парафії, в якій я працював, залишилося 79 парафіян. Вони всі є у списку. Згідно із російським законодавством, існують списки парафіян, кожен прихожанин повинен дати свої паспортні дані. Минулого року набув чинності так званий „пакет Ярової”, пакет антитерористичних законів, як він називається. Згідно із цими законами, кожен парафіянин повинен бути зареєстрований. Також є такі люди, котрі перестали ходити до церкви зі зрозумілих причин».
«Релігійна толерантність» в Криму
«Особливих переслідувань з боку місцевого населення чи офіційної влади немає. Досить того, що саме законодавство російське (є жорстким – ред.) щодо нетрадиційних віровизнань, до яких ми, на жаль, чомусь належимо – адже Греко-Католицька Церква є традиційною для Російської Федерації, якщо не українська, то принаймні Російська Греко-Католицька Церква. Під час „російської весни” Аксьонов (самопроголошений прем’єр-міністр Автономної Республіки Крим – ред.) – це мені розповідали парафіяни – заявляв, що Української Греко-Католицької Церкви в Криму не буде. Але пізніше, після зустрічі президента РФ Владіміра Путіна з Папою Римським Франциском, ситуація зовсім змінилася. Нам запропонували перереєстрацію. У 2016 році ми отримали перереєстрацію, але були змушені змінити назву – тепер ми називаємося Католицька Церква Візантійського Обряду. Екзархат, який вже є зареєстрований, підпорядковується безпосередньо Ватикану. Я вже згадував, що російське законодавство не є таке ліберальне, як в Україні, і тому є певні обмеження в діяльності. Наприклад, згідно з «пакетом Ярової», ми не маємо права відправляти спільні моління поза церквою, а тільки в храмі або десь на цвинтарі. Так само діє заборона пропаганди своєї конфесії, своєї віри. В цьому контексті маємо певну проблему – якщо я подам на нашій сторінці розклад богослужінь на пасхальний чи на страсний тиждень, то чи це не буде розглядатися як порушення цього припису? Інший припис – під час богослужіння в церкві можуть бути присутні тільки ті, хто є в списку парафіян. Якщо, наприклад, хтось із відпочиваючих, котрі приїжджають в Крим, дізнається, що тут є церква і захоче прийти на богослужіння, і якби ФСБ чи МВС виявили, що у нас є людина, котра ходить до церкви, але не внесена до списку парафіян, то могли би бути проблеми».
«Російська влада відмовилася реєструвати українські громадські організації, і наша Церква – це єдиний осередок для людей, де вони можуть відчути себе українцями. У церквах проводяться різні українські свята – День матері, Святого Миколая, День Незалежності України, День вишиванки, День прапора. Ці всі свята ми зараз відзначаємо в стінах наших храмів або каплиць».
Історія Української Греко-Католицької Церкви в Криму
«Наша Церква почала свою діяльність в роки незалежності України. Першою парафією, зареєстрованою у 1991 році в Криму, була парафія у Севастополі. Цьому сприяли різні громадські організації, зокрема Союз жінок-українок. Потім були засновані парафії в Ялті, у Сімферополі, в Керчі, а наймолодша парафія – у Євпаторії. Для нас Крим є святою землею. Адже ще до Київської Русі кримська земля була освячена мученицькою кров’ю святого папи Климентія».
«Нині в Криму треба мати сильну психіку – адже навіть, якщо немає прямих загроз чи відкритих переслідувань, то сама ситуація, в якій ми знаходимося, вимагає від нас стійкості, витривалості й мужності. Щоби серед того ворожого до всього українського середовища все-таки витримати».
