Ім’я Миколай у перекладі з давньогрецької означає «переможець народів». І цей святий, з Божого благословення, дійсно явився на благо всьому світу, для всіх народів ставши прикладом і зразком діяльної, живої віри, яка долає перешкоди та перемагає.
Про це розповідають в ПЦУ.
Святителя Миколая, великого Чудотворця, скорого помічника і доброго заступника людей перед Богом, виростила країна Лікійська (нині це Анталія, частина Туреччини). Він народився близько 260 року від Різдва Христового в Патарі, колись приморському торгівельному містечку. Миколай був єдиною дитиною у своїх батьків, Феофана і Нонни, які були заможними та знатними людьми.
Житіє святого нам оповідає, що Миколай став на духовний шлях у доволі юному віці. Він відрізнявся від однолітків: у нього не було ніяких звичок, властивих юності, за вдачею він був подібний до старця, через що всі його поважали і дивувалися йому.
У святого Миколая в рідному йому місті був дядько, єпископ міста Патари, теж на ім’я Миколай. Цей єпископ і переконав батьків, щоби вони віддали сина на службу Божу. Цей єпископ рукоположив юного Миколая у сан пресвітера. Ставши священнослужителем, юнак перебував у постійній молитві і пості, вивчав різні науки і слово Боже, допомагаючи нужденним і хворим.
Незліченну кількість зцілень, добрих і милосердних справ звершив святий Миколай. Словом Божим і молитвою він приборкував шторми та воскрешав загиблих. У своєму благочесті святитель не розділяв добрі справи на великі й малі, гідні його втручання та негідні, й ніколи не відмовляв у допомозі потребуючим. Багатий спадок, залишений йому батьками, Миколай роздав біднякам. Він годував нужденних, допомагав сиротам, розраджував тих, хто звертався до нього.
Його обрали на архієрейський престол Мир Лікійських (це поблизу сучасного містечка Демре у провінції Анталія, в Туреччині). За проповідування віри Христової його ув՚язнювали та переслідували.
Великий угодник Божий праведно прожив багато років земного життя і мирно спочив у Бозі в місті Мири. На похорон святого Миколая зібралися єпископи з усієї країни та сила силенна народу з усіх міст. Чесне тіло святителя було покладено в соборній церкві Мирської митрополії в шостий день грудня. Рік смерті святителя Миколая точно не невідомий: за одними даними, це 341 рік, зі іншими – між 345 – 352 роками.
