Велика п’ятниця – найскорботніший день для всіх християн. Бо саме цього дня Церква згадує неправедне осудження Синедріоном і Понтієм Пилатом Господа нашого Ісуса Христа, Його страждання, розп’яття на хресті, поховання Його тіла в гробі, Його зішестя в пекло для довершення там перемоги над смертю і визволення душ, які з вірою чекали Його пришестя.
У Страсну п’ятницю, яка є особливо суворим постовим днем року, віруючі намагаються зовсім не споживати їжі.
Про це розповідають в ПЦУ.
У Велику п’ятницю літургії не буває, бо в цей день Сам Господь приніс Себе у жертву. Натомість служаться Царські часи: на них не тільки відтворюється історія євангельських подій, які звершилися в цей день, але й із зіставлення старозавітних пророцтв та новозавітних читань докладно розкривається християнський догмат про наше спасіння хресною смертю Месії.
В кінці вечірні, на спогад зняття з хреста пречистого Тіла Господа, священнослужителі виносять з вівтаря Плащаницю (образ положення Ісуса Христа в гробі). Ця святиня кладеться на особливо приготованому столі на середині храму для поклоніння і вшанування. Після виносу Плащаниці читається канон «Плач Божої Матері». Звершуючи молитовний чин погребіння над плащаницею, ми поділяємо глибокий сум і плач Богородиці, ми уподібнюємося до праведних Йосифа і Никодима, які до гробу кладуть Того, Хто в руці Своїй тримає весь світ.
На утрені Великої суботи (яка служиться увечері в п’ятницю) після славослів’я під час співу «Святий Боже…» священнослужителі на спомин про зішестя Господа нашого Ісуса Христа в пекло і перемогу Його над смертю виносять з храму плащаницю. Коли її заносять до храму, то підносять до відчинених царських врат на знак того, що Спаситель нерозлучно перебуває з Богом Отцем і що Він Своїми стражданнями та смертю знову відкрив нам двері до раю. Плащаниця буде знаходиться у центрі храму до початку недільного пасхального богослужіння. У Великдень вона повертається на престіл вівтаря.
Велика п’ятниця є найскорботнішим днем у році, бо люди розіп’яли і вбили свого Спасителя. Ісус Христос помирає за весь людський рід. Щороку ми шукаємо якісь слова. Але найкращі слова каже у піснеспівах Свята Церква: «Нехай мовчить усяка плоть людська, нехай стоїть із страхом і трепетом, і ні про що земне в собі нехай не помишляє. Цар бо над царями і Владика над владиками приходить у жертву Себе принести й Себе дати на поживу вірним».
