Цьогоріч з 20 по 26 квітня, тобто впродовж другого тижня після Пасхи, за благочестивою церковною традицією звершуються Проводи, поминання померлих. Цей період, починаючи від Фоминої неділі, ми звемо Тижнем поминання померлих.
Про це нагадали в ПЦУ.
Священний Синод Православної Церкви України на своєму засіданні від 14 липня 2024 року щодо поминання померлих у Пасхальний період, так званої Радониці, постановив: «В Українській Православній Церкві існує благочестива традиція поминати померлих після свята Пасхи. Згідно з місцевими традиціями у різних регіонах України найчастіше це поминання починається від Світлого понеділка і до понеділка Фоминого тижня. У деяких регіонах таке поминання відбувається у другий і третій тижні після Пасхи, або в певні визначені дати у післяпасхальний період. Традиція Радониці саме у вівторок Фоминого тижня перейшла до нас з російського календаря. В Україні це був зазвичай весь другий тиждень після Пасхи, який називався Провідним, а саме поминання – проводи, поминки або гробки».
Нагадаємо, що загальне заупокійне богослужіння, під час якого ми молитовно поминаємо тих, хто завершив це земне життя, і просимо для них у Господа прощення гріхів та милості Божої, зветься панахидою. За приватною потребою, особливо біля могил, зазвичай звершується заупокійна літія (моління).
Панахиди та літії можуть звершуватись священнослужителями у храмі, на місці поховання християнина, в домі. Таке заупокійне богослужіння можна замовити у будь-якому храмі та в зручний час, попередньо домовившись зі священнослужителем. На панахиді та літії можна молитися за одного чи багатьох померлих християн.
Слово «літія» у перекладі з грецької означає «посилене моління». Ця служба коротша за панахиду, її так само звершує священник на прохання родичів.
Також можна у храмі подати записки з іменами спочилих рідних та близьких, а також замовити сорокоуст за упокій їхніх душ.
Традиційно в час Проводів українці навідують місця поховання своїх близьких, щоби вшанувати їхню пам’ять. Виняткове значення у такому вшануванні має молитва – як вияв нашої любові й турботи про ближніх, це вияв віри у Воскресіння Христове та надії на вічне життя дорогих нам людей у Царстві Небесному.
Нагадаємо, що цвинтар, кладовище – це місце спочинку тих, хто відійшов до Господа, а не місце відпочинку чи пікніків. Історично цвинтарем називалася освячена територія навколо православного храму, а, отже, поведінка на кладовищі, як і в храмі, має бути відповідною. Не влаштовуйте гучних застіль, не розпивайте біля могил алкогольні напої! Не цього потребують ваші спочилі рідні!
“Подаруйте їм вашу пам՚ять, світлі і теплі спогади, сердечну молитву, справи милосердя, присвячені їм. Таке поминання і для ваших спочилих рідних, і для вас буде кориснішим. Хочете прикрасити місця поховання – висадіть живі квіти, зелені рослини, які ростимуть, милуватимуть око і не шкодитимуть довкіллю, як квіти штучні. Будьте доброзичливими і терплячими одне до одного – не сваріться і не лайтеся біля могил.
Підтримайте, подякуйте і вклоніться родичам полеглих воїнів! Зараз вже на кожному кладовищі є своя Алея полеглих героїв. Пам’ятайте, що це завдяки їм, завдяки їхній найбільшій жертві, ви маєте можливість сьогодні жити, працювати і святкувати, а також маєте і священний обов’язок – пам’ятати і шанувати”, – наголосили в ПЦУ.
