Воскресіння Христове і Вознесіння Господнє – дві важливі євангельські події, два великих християнських свята. Хронологічно спершу сталося Христове Воскресіння, а через 40 днів – Його Вознесіння на Небо.
Воскресіння святкується завжди в неділю, бо Ісус Христос воскрес на третій день після погребіння, яке за свідченням Євангелія сталося в пʼятницю перед вечором. А Вознесіння завжди припадає на четвер, на 40-й день після Воскресіння, розповіли в ПЦУ.
Дати і Воскресіння Христового, і Вознесіння щороку різні: перша визначається за традиційною пасхалією, тобто за давньою усталеною практикою календарно-астрономічних правил для обрахунку дати Великодня. А дата Вознесіння Господнього – це 40-й день після Великодня відповідного року.
Різняться ці свята і за сенсом подій, яким вони приурочені. Воскресіння Христове – прославлення життя, бо Спаситель воскрес із мертвих, це свідчення перемоги життя над смертю. Таємниця Воскресіння, як і таємниця Боговтілення, – незбагненні. Людським розумом ми розуміємо цю подію так, що в момент воскресіння душа Боголюдини повернулася в Його тіло, через що тіло ожило і перемінилося, ставши цілком незалежним від всякого наслідку гріхопадіння – від страждань і смертності.
Вознесіння Господнє ознаменовує мить, коли воскреслий Ісус Христос з плоттю, в повноті Своєї людської природи, піднявся до небес і сів праворуч Бога-Отця. Зі Священного Писання знаємо, що Христос тілесно, видимим чином та при багатьох свідках вознісся на Небо. Подія Вознесіння Господнього відбулася на Елеонській (Оливній) горі, що неподалік від Єрусалиму, а свідками цієї події були Богородиця та апостоли, про що детально описано в Євангеліях від Марка та Луки, а також в Діяннях святих апостолів. Вознесіння – це підтвердження примирення Бога та людства, яке відкриває небеса і для всіх нас – тих, хто вірує в Господа і живе за Його настановами. Також Вознесіння знаменує входження через Христа людської природи в її повноті у таємниче єднання зі Святою Трійцею.
Що було між Воскресінням та Вознесінням?
Воскреслий Господь наш Ісус Христос упродовж сорока днів являвся Своїм учням, навчав їх та наставляв, готуючи їх до великого служіння, на яке їх було покликано, до проповіді Євангелія Царства Божого та до прийняття Святого Духа в день Пʼятидесятниці. За цей час апостоли потроху звикали до думки про фізичну розлуку з Вчителем. Бачачи, що Він видимо перебуває з ними не постійно, а тільки час від часу, вони навчилися визнавати в Ньому Господа, Який живе у світі вищому, нематеріальному. Невимовну благодать і радість відчували вони в серцях під час Його чудесних явлень, спілкування з Ним. І ось після завершення сорока днів Господь у присутності багатьох свідків дав останні настанови апостолам, благословив їх і вознісся на Небо.
Він вознісся, але дав людству обітницю: «Ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь» (Мф. 28: 20). Господь вознісся від землі на небеса, але не зник, не полишив нас, Він присутній скрізь і повсякчас благодіє. І хоча ми не бачимо Спасителя так, як бачили Його апостоли, але ми віримо і стверджуємо, що воістину Христос посеред нас!
