Преподобні отці Іов та Феодосій Манявські шануються Українською Церквою як великі подвижники, наставники у чернечому житті, захисники віри християнської та Церкви Православної, а також як засновники одного з найвідоміших духовних осередків України – унікального Манявського Скиту на Прикарпатті.
Про це розповіли в ПЦУ.
Подвизались ці українські святі на початку XVII століття. Преподобний Іов (в миру Іоан Княгиницький), родом з Івано-Франківщини, впродовж 12 років звершував чернечий подвиг на Святій Горі Афон. Але почувши про укладення Берестейської унії та загрози, що виникли перед українським Православ’ям, за благословенням афонських старців повернувся зі Святої Гори на Прикарпаття, де розпочав справу заснування і відновлення монастирів на рідній землі.
В 1608 році до преподобного Іова прийшов ієродиякон Феодосій, якого отець відразу виокремив серед інших, бачачи в ньому велику ревність і смирення. Феодосій став невтомним помічником преподобного Іова в усіх монастирських трудах і потребах. За благословенням Божим стараннями подвижників було збудовано монастир, і до свята Воздвижения Чесного Хреста в 1612 році було освячено монастирський храм.
У новій святій обителі Іов Манявський запроваджує найсуворіший устав святителя Василія Великого. Саме за суворість уставу та аскетизм Манявський Скит був названий «другим Афоном». Своїми невтомними молитовними трудами та працею преподобні розбудовували Манявську обитель, де подвизалась велика кількість монахів.
Преподобний Іов Манявський був не лише організатором монашого життя, а й духовним наставником цілого покоління ченців. Його святість, аскетизм і любов до істини залишили глибокий слід в історії українського чернецтва. Преподобний Феодосій Манявський, послідовник Іова, продовжив його справу з відданістю та натхненням. Саме він зміцнив чернече братство, доклав зусиль до розбудови обителі, підтримував суворий устав і духовну атмосферу молитви.
