Два роки в Ізмаїлі офіційно діє перша парафія Православної Церкви України святого рівноапостольного князя Володимира Київського, яка відкрила нову сторінку в релігійній історії Бессарабії та дарувала містянам можливість молитися рідною мовою. Очолити новостворену релігійну громаду випала честь військовому капелану отцю Макарію (Дацюку).
Ігумен має багаторічний досвід душпастирської опіки українських воїнів у найгарячіших точках фронту. Наразі він здійснює капеланське служіння в Ізмаїльському прикордонному загоні, повідомляє Бессарабія INFORM.
За словами отця Макарія, головна мета створення парафії під час війни — об’єднати українців, надати їм надійний духовний притулок та молитовну підтримку.
«Парафія — це місце, де людина з’єднується з Богом. Моя мета, щоб служби проводилися постійно, а у людей, які створять нашу спільноту, щиро горіла душа», — ділиться думками настоятель.
Поява парафії рівноапостольного князя Володимира Київського стала першим кроком на шляху розбудови помісної української церкви на півдні Одещини, а проведення регулярних богослужінь українською мовою згуртувало навколо капелана патріотичних та віруючих містян.
«Це тільки на користь Ізмаїлу, адже ми зробили місце для прославлення Бога, для того, щоб людям було куди ходити. У нас тут вже скоро п’яту дитинку будемо хрестити», – зауважив капелан.
Ігумен Макарій зазначив, що Бессарабія — багатонаціональний край, і серед його прихожан є і представники інших етносів: болгари, молдавани, гагаузи.
Оскільки парафія не мала власного новозбудованого храму, під потреби церкви було надано приміщення колишнього Будинку офіцерів. Ця історична будівля тривалий час перебувала на балансі прикордонного загону і через багаторічний простій була в занедбаному стані, без комунікацій та світла.
Проте труднощі не зупинили релігійну громаду. До справи оперативно долучилися місцеві меценати, волонтери та самі парафіяни. Спільними зусиллями у виділеній кімнаті провели частковий ремонт: демонтували зайві конструкції, оновили та натягнули стелю, навели лад у кімнаті для молитов, придбали необхідні ікони та церковне начиння.
«Я і сам постійно витрачаю частину своєї зарплати сюди, тому що треба купляти ладан, свічки, лампадне масло, також в монастирі купляємо просфори. Звісно, є і люди, які допомагають, але їх дуже мало», – зазначив ігумен.
Також священнослужитель зазначив, що багато людей перейшло у Православну Церкву України. Але є й ті, хто взагалі перестав ходити, бо конфлікт двох церков відштовхує людей від Бога.
«Те, що вони моляться руською, аж вуха ріже, то хай буде на їхній совісті. Я людей проти не налаштовую, на проповіді говорю про любов більше, про людей, про Боже, а там вже Господь розсудить», – додав капелан.
Наразі парафії офіційно виділено земельну ділянку під будівництво повноцінного храму. Ця подія дає потужний поштовх для розвитку парафії. Наявність власної землі дозволить архітекторам та громаді розпочати проєктування майбутньої церкви, яка стане не лише духовним осередком, а й справжньою архітектурною окрасою Ізмаїла.
