Сьогодні ми святкуємо Преображення Господнє, яке нагадує нам про важливу євангельську подію, що відбулася незадовго перед голгофськими стражданнями Господа нашого Ісуса Христа: в останній рік Його трирічного проповідування та в 33-й від народження Його Пречистою Дівою.
Про це розповідають в ПЦУ.
Сучасники й учні Христові були свідками численних чудес, які творив Господь, але перед собою вони загалом бачили хоч і святу, але все-таки людину. Божество Ісуса Христа залишалося незбагненним навіть для апостолів. Тож для того, аби утвердити віру апостолів, Господь зробив обраних учнів свідками цієї надзвичайної події: Він преобразився перед ними, видимим чином показавши славу Свого Божества, що Він є не лише Син Людський, але і Син Божий.
Видиме преображення полягало в тому, що обличчя Ісуса Христа і Його одяг просяяли Божественним несотвореним світлом. Спаситель знав, що невдовзі Йому належить звершити хресну жертву, віддати Себе на муки і ганебну смерть. І в той майбутній час приниження Сина Божого, коли перемога зла здаватиметься явною і нездоланною, учні мають згадати те, свідками чого вони були – згадати Божественну славу Свого Учителя. Згадати невимовне сяйво, яке вони бачили. Згадати свідчення двох найбільших пророків старозавітного часу, Мойсея та Іллі, які явилися на горі, розмовляючи з Месією про Його майбутні страждання.
Явивши на горі Фавор Свою славу для трьох обраних учнів, Господь через їхнє свідчення відкрив цю славу також для кожного з нас. Коли ми віруємо їхньому свідченню, поданому в Євангелії, то і на нас справджуються слова Спасителя: «Блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20: 29). Слава Ісусу Христу!
