“Релігійна правда” публікує фрагменти заключної проповіді запорізького священика Ігоря Савви. Вчора стало відомо, що Запорізька єпархія УПЦ МП позбавила його парафії через проукраїнську позицію. За словами вірян, отець Ігор, зокрема, молився за перемогу ЗСУ та відмовлявся згадувати у Богослужіннях Російського Патріарха Кирила.

[cmsmasters_row data_shortcode_id=”05x7qlmquk” data_padding_bottom_mobile_v=”0″ data_padding_top_mobile_v=”0″ data_padding_bottom_mobile_h=”0″ data_padding_top_mobile_h=”0″ data_padding_bottom_tablet=”0″ data_padding_top_tablet=”0″ data_padding_bottom_laptop=”0″ data_padding_top_laptop=”0″ data_padding_bottom=”50″ data_padding_top=”0″ data_bg_parallax_ratio=”0.5″ data_bg_size=”cover” data_bg_attachment=”scroll” data_bg_repeat=”no-repeat” data_bg_position=”top center” data_color=”default” data_bot_style=”default” data_top_style=”default” data_padding_right=”3″ data_padding_left=”3″ data_width=”boxed”][cmsmasters_column data_width=”1/1″ data_shortcode_id=”dlnyso0vbi” data_animation_delay=”0″ data_border_style=”default” data_bg_size=”cover” data_bg_attachment=”scroll” data_bg_repeat=”no-repeat” data_bg_position=”top center”][cmsmasters_html shortcode_id=”o14z4yipfo”]PGlmcmFtZSB3aWR0aD0iNTYwIiBoZWlnaHQ9IjMxNSIgc3JjPSJodHRwczovL3d3dy55b3V0dWJlLmNvbS9lbWJlZC80UkgtY3pCWlEyYyIgZnJhbWVib3JkZXI9IjAiIGFsbG93PSJhdXRvcGxheTsgZW5jcnlwdGVkLW1lZGlhIiBhbGxvd2Z1bGxzY3JlZW4+PC9pZnJhbWU+[/cmsmasters_html][/cmsmasters_column][/cmsmasters_row]

“Рішення це зріло дуже давно по ряду причин. Але остаточно воно дозріло під час останніх зборів, коли і мене принизили, і отця Анатолія. Він відразу пішов, тому що давно був до цього готовий. Він людина молода і не знайшов для себе тут застосування. А моє буття тут розтягнулося ще на якийсь час…”

“Минулої неділі приїхав благочинний і поставив ультиматум – покаятися перед архієреями, за всі свої пропуски, за те, що не платив, за всі свої провини. Тижневий термін закінчується сьогодні і думаю скоро буде рішення з цього приводу…”

“Останнє моє враження було… Коли я чекав прийому у архієрея, сиділи разом зі мною, а я там осторонь якось сиджу давно, зі мною мало хто розмовляє, разом зі мною сиділи дуже значні, поважні протоієреї. І ось вони почули несамовитий крик з кабінету архієрея і всі зблідли, злякалися. Почали всі один одному поступатися своєю чергою на прийом. І ось в черговий раз, коли я це побачив, я вже не знаю навіть … Я зрозумів, що я безнадійно відстав від тих відносин, які склалися в Церкві. Я там зовсім чужий…”

“В нашій Церкві жахлива політизація. Перший раз я зіткнувся з цією жахливою політизацією, коли архієрей збирав священиків і погрожував їм, що якщо вони не зможуть добитися, щоб їх парафіяни проголосували за правильного кандидата … Можна здогадатися – Янукович, звичайно… То вони позбудуться парафій, милостей всяких. Священикам роздавали конверти з грошима, що для мене здається справжнім блюзнірством… В основному священики бідні люди, звичайно, є невеликий прошарок, але в основному бідні. І купувати їх, я думаю, це верх підлості…”

“У 2014 році наша Церква стала на бік зла, відкрито і не соромлячись…”

“Деякі Церкви відокремилися настільки, що почали вважати, що Христос прийшов тільки до них і умови, за якими люди можуть прийти до Христа – тільки через нас, нашу організацію. Приходьте, ми вас правильно опрацюємо, охрестимо… не так, як інші… ви тоді будете до Христа вхожі…”

 

“… Моє бажання – бути християнином. Таким, як я уявляю собі. І продовжувати бути в цій Церкві – воно просто стало смішним, це неможливо було. Я вже не кажу про зовнішній тиск, про приниження, про те, що постійно мене з 14-го року на зібраннях обов’язково розбирають, лають за щось… Я не можу не надрукувати статті у нас там, ні висловити свої думки… Я пишу коментарі на нашому сайті – мене там ображають… Я просто зрозумів, що в своєму розвитку я безнадійно відколовся від того єдиного русла, яке вже вироблено в нашій Церкві…”

“В Церкві, до речі, останнім часом така “пташина мова”, якою на проповідях говорять такі речі, що СБУ причепитися не може, тому що сказано все начебто правильно, але речі абсолютно безглузді, абсолютно неймовірні, до духовного життя не мають відношення … аж до… як це сказати… заклики до бунту проти уряду…”

“Нарешті я можу відкрито говорити. Я останні десять років прожив, як в Радянському Союзі. На кухні в себе одне кажу, а на зборах мовчу, рот закрив… або в товаристві священиків. Навпаки – я зараз сповнений сил. Я буду шукати для себе місце… Де б я міг проповідувати Христа… Говорити про Христа, про віру. Де б я міг служити, як священик. Це вже буде не в цій Церкві…”

“РЕЛІГІЙНА ПРАВДА”