Речник Української Православної Церкви Київського Патріархату архієпископ Євстратій (Зоря) на своїй сторінці у Facebook критично відреагував на заяву синоду Російської Православної Церкви стосовно рішення Константинополя відправити до Києва своїх екзархів у справі підготовки проголошення Томоса про автокефалію.
Зокрема, архієпископ зазначив, що сам синод РПЦ не збирався і засідання не проводив, а аргументи, які наведено у заяві, не витримують, на його думку, жодної критики.
“Посилання на канони, які забороняють єпископам однієї Церкви втручатися у справи іншої – це обвинувачення самій Московській Патріархії. Адже саме вона вдавнину багато разів втручалася у справи Київської Митрополії, навіть призначала до неї «місцеблюстителя» – висвяченого в Москві на єпископа ніжинського протоієрея Мефодія Филимоновича, потім неканонічно привласнила собі владу над Митрополією і скасувала її, перетворивши на рядову єпархію Російської Церкви”, – пише владика.
За його словами, так само Російська Церква діяла і у низці інших випадків, без дотримання канонів привласнивши собі владу над Митрополіями у Криму та Бесарабії, а також над Церквою Грузії.
“В новий час РПЦ також не раз втручалася у справи інших Помісних Церков – Єрусалимської, Чеських Земель і Словаччини, Грецької та інших, – пише архієрей – Найбільш ганебним випадком деструктивного втручання стала спроба зірвати проведення Святого і Великого Собору Православної Церкви на Криті в 2016 р. Тоді РПЦ не лише сама відмовилася брати участь у Соборі, але і вплинула на рішення трьох інших Церков та намагалася вплинути ще щонайменше на одну – Сербську”.
Спікер УПЦ КП додає, що “ані спочилого митрополита Володимира, ані нинішнього митрополита Онуфрія Патріарх Варфоломій не визнавав главою якоїсь окремої Церкви – а лише як митрополитів Московського Патріархату. Адже «УПЦ» (Митрополія Московського Патріархату в Україні) не має статусу ані автокефальної, ані автономної Церкви”.
“Бажання УПЦ (Московського Патріархату – ред.) бути автокефальною Церквою ясно виражене у постановах Помісного Собору 1-3 листопада 1991 р. Ніяким повноважним церковним органом ці рішення не були скасовані. «Заява єпископату», на яку посилаються – прокламація з незрозумілим статусом, адже щонайменше один з тих, чиї «підписи» опубліковані під заявою, митрополит Черкаський Софроній, публічно повідомив, що він не підписував заяву, а лише листок реєстрації на зборах. Тож є всі підстави вважати, що вказана заява не відображає реальної думки єпископів МПвУ, а лише думку її укладачів”, – вважає архієпископ.
Він пише, що особливі канонічні прерогативи Константинопольського Патріархату закріплені канонами, історичними прецедентами і традицією. Сама ж РПЦ отримала автокефалію та статус Патріархату на підставі цих прерогатив згідно рішення Вселенського Патріарха.
Також, нагадує владика, саме до Вселенського Патріарха зверталася РПЦ у складних питаннях судочинства – як, наприклад, у справі осудження Московського патріарха Нікона Мінова. Тож повне заперечення канонічних прерогатив Першого Престолу – є безпідставним.
“Загрозу єдності Православ‘я вже багато десятиліть несуть гегемоністичні прагнення Московського Патріархату, який намагається перетворитися на «православний Ватикан» – всесвітній центр тяжіння для всіх Православних Церков. Рішення та дії Вселенського Патріарха покликані якраз до того, щоб зупинити цю загрозу та повернути Православ‘ю справжню єдність, яку керівництво РПЦ підриває. Судячи з тону погроз Московська Патріархія зараз не здатна до адекватної реакції на проблеми, які виникли, чим заганяє себе у глухий кут самоізоляції та схизми”, – завершив архієрей.
