Єпископ ПЦУ, митрополит Олександр Драбинко оцінив конфлікт між почесним Патріархом ПЦУ та Предстоятелем новоствореної Церкви, митрополитом Епіфанієм в інтерв’ю виданню Громадське.
Як можна пояснити нинішній публічний конфлікт між Філаретом та Епіфанієм?
Я б не сказав, що відбувається щось екстраординарне. Процес прогнозований, оскільки самі його задатки “деструктивщини” були породжені ще на самому Соборі, який проходив в Софії Київській в грудні 2018-го. Саме тоді, коли проходив і Собор, ми очікували колишнього очільника Київського Патріархату (Філарета – ред.) і його єпископів, мабуть, більше трьох годин. Дуже був роздратований такою позицією, небажанням розпусками КП, владика Еммануїл, який представляв Вселенського Патріарха, доходило до дуже неконструктивних висловів в адресу один одного. Саме тоді усі зрозуміли, що позиція Патріарха Філарета матиме своє місце, адже людина не бажає зрозуміти ту реальність і ту істину, яка на сьогодні є: відбувся Об’єднавчий Собор, проголошено канонічну автокефальну помісну Православну Церкву, своє існування 15 грудня перестали мати саморозпущені УПЦ КП і УАПЦ, вони склали разом із єпископами УПЦ МП єдину Православну Церкву України, якій і було видано Патріархом Варфоломієм. Документ про її законність, канонічність і місце.
Патріарх Філарет заперечує цей факт. Він каже, що це був тимчасовий розпуск і основний конфлікт про те, що відновлено УПЦ Київського Патріархату.
Тимчасово можна бути лише вагітним. А коли вже народжується дитина, вона має своє самостійне життя. Так само і ПЦУ. Вона народжена на Соборі. Вона має своє самостійне буття: свого Предстоятеля, свої інституції, документ про свою зрілість і якто кажуть паспорт – Томос і має свої обов’язки.
До чого це може призвести, тому що Філарет звинувачує Епіфанія про те, що були певні домовленості. Вони полягали у тому, що ніби назовні Церкву буде представляти Епіфаній, а в Україні керувати Церквою буде Філарет. Наскільки відповідає дійсності, що саме на Соборі таке обговорювалось і наскільки ці домовленості порушуються?
Я не виключаю, що ці домовленості могли мати місце. Однак, про ці домовленості повноту помісного Собору до відома не ставив ніхто. Присутні там не знали про ці домовленості. І якщо такі домовленості мали місце між Патріархом Філаретом, владикою Епіфанієм та президентом Порошенком – вони могли мати місце у Теплій церкві, де відбувався Собор про саморозпуск і ліквідацію КП. Якби ця інформація була донесена до єпископів УПЦ, до мирян, які разом із нами представляли УПЦ (УПЦ МП, – ред.), до автокефальних єпископів і мирян – невідомо, яким би чином відбувалися б подальші події.
Я не виключаю, що я би не брав би участь в Соборі, який би запропонував мені в майбутньому, щоби предстоятелем був не вільно обраний предстоятель Церкви, а самоназначений Патріарх Філарет, згідно з якимись домовленостями.
Тобто, ці домовленості вони можуть залишити там, де вони прозвучали. До помісного Собору, де було проголошено ПЦУ, ці домовленості не мають жодного відношення і тим більше, до нас, єпископів сьогоднішньої Церкви. Ми маємо канонічно обраного Предстоятеля. Так, ми чули з прес-конференції Філарета, що саме дякуючи йому було обрано владику Епіфанія – ну, така воля божа. Видно, що через незнання і небажання самого Патріарха Філарета, Господь вказав Церкві такий шлях.
Філарет формує певну “коаліцію”, адже не погоджується із цим. Як це може розвиватися?
Єдине, що можливе – якщо Патріарх захоче бути Патріархом в КП, то він повинен буде створити такий Патріархат додатково, адже на сьогоднішній день його немає. Ми стали свідками того, що Філарет розіслав запрошення на день святкування пам’яті священномученика Макарія і в тому ж листі було вказано, що мало відбутися після богослужіння і спілкування з єпископатом. Я так розумію, що з огляду на те, що багато хто уже розумів, про що може бути це спілкування, не скажу, що було проігнороване запрошення, але ми бачили, що приїхали на святкування лише чотири єпископи колишнього Київського Патріархату, які розділили це святкування із Патріархом Філаретом у Володимирському соборі. Але й не дивлячись на те, що вони прибули на святкування, не означає, що вони поділяють точку зору Патріарха на існування КП, на те, що він Патріарх, що Константинополь неправомірно заявляє про якісь свої претензії, що проводився Собор неправильно і той статус, який має ПЦУ є недостатнім. Це все думки Патріарха Філарета. І ці думки, можливо, не у всій повності, не розділяє єпископат. Тому говорити про розкол… Ну, якщо Філарет вирішить піти в розкол, то це його вибір.
Які ризики несуть такі дії? Головне запитання, чи можемо ми втратити Томос?
Ризики у даному випадку виключно іміджеві, оскільки не втигши “народитись”, Церква вже має негативний резонанс у зв’язку з озвученням цих позицій. Є певний внутрішній конфлікт, які не варто виносити назовні. І ми маємо злорадство з боку тих недоброзичливців.
Томос ніхто ніколи не відніме, це документ церковний, і він залишиться за тою церковною структурою, яка залишиться вірною Константинопольській Матері-Церкві. Всі не можуть піти в розкол. Якщо навіть три чоловіки залишаться, то ці три єпископи можуть залишитися хранителями помісної Української Церкви.
Тобто, процедури відкликання Томосу немає?
Її немає і вона взагалі не реальна. Це треба було б, щоб Церква і держава взагалі припинили існування. Тоді б і сам по собі Томос відкликався. Навіть якщо завтра не стане тут жодної людини, її не можна буде викликати, це був історичний факт, який вже відбувся.
Але можуть бути санкції проти осіб, які порушили положення самого Томосу. Але відкликати незалежність самої Церкви ніхто не буде.
Як має вирішитися цей конфлікт?
Усе залежить від того, як буде далі розвиватися ситуація. Як на мене, сьогодні вже багато сказано, з чого можна зробити певні висновки. Я вважаю, що як гарант стабільності Церкви митрополит Епіфаній зобов’язаний створити комісію, яка повинна дати аналіз висловлюванням Патріарха Філарета і дати їм канонічну оцінку.
Останнім часом суттєво знизилася кількість переходів громад до ПЦУ.
Це також реалія сьогодення і я пов’язую це із цим конфліктом. Якби у нас не було внутрішнього конфлікту, який показує для зовнішніх, що щось там не те. І конфлікт має подолати “соборний розум”. Чи це буде Собор, чи внутрішнє порозуміння, яке зніме цю напругу, однак я переконаний, що має прозвучати офіційна позиція від глави Православної Церкви України, який має відповісти на ті питання, які ви задаєте мені. Оскільки я можу мати свою особисту думку, але оскільки уже на весь світ прозвучало слово Патріарха Філарета, має прозвучати сформульована відповідь Блаженнішого митрополита Епіфанія.
